Частина 9

○ ◇ ○ КІНЬ: СУТИЧКА З РАБОТОРГОВЦЯМИ (ЧАСТИНА1)○ ◇ ○ 

Ніч пройшла досить спокійно. Грайливі хвилі легко покочували піратський човен, наче заколисуючи його екіпаж. Пополудню "Темна Німфа" пришвартувалась в порті невеличкого провінційного містечка Ронде.

Містечко Ронде розташоване в західній частині Феліра. Раніше воно було культурним осередком королівства. З вулиць приємно пахло різними видами квітів й лунала прекрасна музика. На свята, а особливо в день літнього сонцестояння, на головній площі міста влаштовували ярмарки і фестивалі, на яких грав оркестр з місцевої музичної школи, пригощали гостей міста випічкою, продавали різні саморобні вибори й прикраси. А прихильники тиші могли насолоджуватись прекрасними гірськими та лісовими краєвидами місцевості навколо міста. Але на превеликий жаль усе це було безнадійно втрачено.

Ернест фон Едерн хотів взяти під свій контроль місцеве культурне життя, щоб на фестивалях люди шанували його. Але міщани чинили супротив новій владі, чим навернули на себе біду. Королю дуже часто приходили пропозиції співпраці з далекого сходу, правитель погодився й відправив свою людину до Ронде з наказом заарештовувати всіх працездатних міщан і перевозити їх до країни "союзника" як рабів. Молодіжне й культурне містечко Ронде згодом перетворилося на тихе місто пристарілих. Так божевільний король придушив супротив й закріпив свою владу у містечку.

Рональд, зійшовши з корабля разом з Роберто і Бобом, почав вкотре перечитувати список необхідних продуктів. 
- І так, нам потрібні овочі, а саме: картопля, цибуля, зелень і морква. Також нам потрібна риба, свинина і хліб. Ще я помітив, що було б непогано купити новий посуд, той що у нас є вже занадто потрісканий. Отже, йдемо спочатку на базар за продуктами, а потім знайдемо і крамницю кераміки. - зачитав хлопчина й сховав аркуш зі списком у сумку. - Роберто, а нам точно вистачить грошей на все це?
Роберто посміхнувся й поправив свій капелюх.
- Звісно ж вистачить.Коли королівський флот останній раз втікав з нашого корабля, то один моряк випадково загубив мішечок з золотими монетами. Так що нам вистачить грошей не тільки на продукти, а й на веселощі.- сказавши останнє слово, капітан почав шукати поглядом місце де можна добряче розважитись.
- До речі, треба буде запитати де в них подають хорошу випивку.
- Роберто, ти ж як завжди будеш загравати з місцевими дівчатами. Можеш не вдавати, що ти ходиш до таверни тільки заради того, щоб насолодитись спиртним. І я не буду п'яного тебе тягнути назад на корабель! - з відразою промовив Рональд, ідучи слідом за рудим чоловіком.
- Та що ти, Рональде, не будь занудою! Це ж весело. - Роберто обняв Рональда за плече й притягнув до себе. Так вони за розмовою не помітили, як дійшли до базару.

Зробивши необхідні покупки, трійка моряків пішла в таверну, як і хотів Роберто. Боб присів за один зі столиків і положив біля себе усі покупки. Роберто в цей час намагався зробити замовлення, але офіціантки все не підходили. До нього замість привабливої дівчини вийшов власник закладу.
- Ви власник? Де увесь ваш персонал? - одразу ж запитав молодий чоловік трохи розгнівано.
- Я дуже перепрошую, але я єдиний працівник таверни. Можете зробити замовлення і трохи зачекати. - відповів власник й тут до них підійшов Рональд.
- А можете розповісти чому у вашому місті проживають тільки літні люди, де ж вся молодь? - запитав юнак й помітив, що чоловік одразу став сумним. - Якщо вам важко, то не потрібно відповідати.
Власник таверни одразу ж підняв на хлопця погляд і виставив перед собою зігнуті в ліктях руки.
- Ні, що ви, я відповім на ваше запитання. Я так розумію ви не тутешні, тому так цікавитесь, що ж сталося з містом. У всьому винний Його Величність король Ернест.
Почувши ім'я дядька, Рональд спохмурнішав. Так тиранія короля досягла і цього міста. Чоловік продовжив.
- Його Величність хотів, щоб ми прославляли його під час наших щорічних фестивалів. Але ми відмовились і він відправив сюди свого підопічного Антоніо Сеті з завданням вивозити з міста всіх молодих дівчат і юнаків на схід у рабство. Більшість молоді почала переховуватись від солдатів короля, але Антоніо Сеті постійно знаходить методи заманити жителів нашого міста у пастку й відправити їх. - було видно, що чоловік ледь не пустив сльозу від розпачу.
Розповідь власника дуже сильно схвилювала юного принца, що той аж стиснув кулаки.
- Ми повернемо всіх, кого схопили работорговці, цілими й не ушкодженими. Можете сказати як часто проводяться викрадення й де нам знайти цього Антоніо Сеті? - Рональд поставив руки на стіл й виглядав дуже серйозним.
- Ви справді врятуєте їх? Обіцяєте? - чоловік одразу ж звеселився, його погляд був наповнений надією.
- Обіцяю. Розказуйте. - відповів Рональд.
- Викрадення проводяться два рази в тиждень - щосереди й щоп'ятниці ввечері. Шукати Антоніо не буде складним. У нашому місті два порти - західний і східний. Так ось, корабель Антоніо щоразу пришвартовується саме у східному порту під знаменами королівства. - відповів чоловік й Роберто обняв Рональда за плече.
- Вибачте, мені треба поговорити з другом. - капітан відвів принца трохи в сторону.
- Ти що геть збожеволів, Рональд? Давати таку обіцянку, не знаючи точно чи виконаєш ти її.
- Невже ти злякався, Роберто? Це на тебе не схоже. Не бійся, в мене вже є план. - хвацько відповів товаришу Рональд.
- Гаразд. Я вислухаю твій план, але тобі слід взяти до уваги те, що це не просто королівський флот, а швидше за все елітний загін армії короля. І цей Антоніо... я чув, що він командир цього елітного загону й раніше був торговцем, який незаконно перевозив у Фелір різні заборонені магічні артефакти. Будь обережний, відчуваю ця справа буде досить важкою. - застеріг товариша Роберто.