Частина 6

○ ◇ ○ КІНЬ: МОРЕ, СОНЦЕ І ПІРАТИ ○ ◇ ○

Порт Крель. Раніше він був відомий тим, що безліч кораблів і торговельних суден прибували до його берегів. Порт Крель був найбільшим портом у Фелірі, де купці вивозили свій товар і продавали його. Але з приходом до влади Ернеста фон Едерна порт закрили й тепер до його берегів прибувають тільки два кораблі або зовсім один.

Рональд і Маркус прибули в порт, щоб розпитати незаможних торговців про те, чи не бачили вони якийсь незвичний сплеск магії неподалік. Але  звісно ж ніхто нічого не знає. Раптом, коли хлопці розпитували останнього торговця, їх вдарили чимось важким по голові й вони знепритомніли.

—Яку чудову здобич ми сьогодні спіймали!— крикнув мужик, який був дуже високим і м'язистим  й мав смуглу шкіру.

—Ти правий. Треба скоріше віднести їх до капітана. Він вирішить що робити з цими цуценятами .—  вимовив інший чоловік, що прикидався торговцем і  мав довге чорне кучеряве волосся  й зайву вагу. Обидва чоловіки підняли юнаків, наче пушинки, і вийшли з будинку.

Проходячи повз дерев'яного стовпа, громила, який ніс на плечі Рональда, зірвав портрет красивого молодого чоловіка і подивившись трохи, віддав компаньйонові.

—Дивись, знову ці щурі нашого капітана розшукують. Уже й нагороду підняли! Набридли. Не можна простому народу жити як заманеться, чи що? Відібрали все до крихти хліба, а тепер і на такого гарного чоловіка, як наш капітан, свої зуби точать! Може їх взяти й перерізати до єдиного?—  його голос був дуже грубий і злий, відразу видно, що він ненавидить королівську гвардію, вірних псів короля.

—Тьфу тобі на язик! Боб, ти зовсім з розуму з'їхав? Не можна діяти без наказу капітана! Чи ти хочеш, щоб він нами акул нагодував?—  вимовив товстун, що ніс на плечі Маркуса.

Незабаром вони підійшли до величезного корабля з червоного дерева на якому було написано золотими літерами "Темна Німфа", а на самому верху висів прапор піратів. Двійка морських розбійників піднялася на корабель і попрямувала в каюту капітана.

Увійшовши туди, вони скинули з плечей спійманих хлопців.

—Капітан, сьогодні ми зловили двох юнаків. Вони одягнені в форму відомої ... ем ... —почав доповідь товстун і раптом подивився на громилу. —Боб, як називається те місце куди діти вчитися приходять?

—Шарк, ти що геть дурний? Це місце називається академією.— відповів громила. 

 —Ось, вони з відомої академії. Думаю, у них в кишенях повинні бути якісь гроші. Що ви вирішите зробити з ними?

Почувши доповідь своїх матросів, капітан піднявся з місця і підійшов до хлопців, почав їх оглядати на наявність золотих монет чи інших цінних речей.

—Мені потрібно самому їх оглянути на наявність золота. — вимовив він і оглянувши всі кишені хлопців, помітив плями на їхніх шиях і швидко підбіг до свого столу. Дійшовши до столу молодий чоловік одразу почав гортати свою товсту книжку. Знайшовши потрібну сторінку, капітан впав у легкий шок від прочитаного.

 —Шарк, Боб, передайте іншим, щоб не сміли заподіяти будь-якої шкоди цим хлопцям. Відтепер вони можуть стати членами нашої команди. — промовив молодий чоловік не відриваючись від книги.

—Чому?— тихо запитав Боб, склавши руки.

 —Так! Чому ми повинні залишати цих цуценят на кораблі?— скрикнув Шарк злегка насупившись дивлячись на капітана повернувши голову в його бік.

— Вони особливі. Це можна зрозуміти по їх родимих плямах. —відповів рудоволосий.

-Родимих  плямах? - знову запитав Шарк, здивовано подивившись.

— Вони у вигляді шахових фігур, що досить дивно. Думаю, варто їх залишити, вони ще можуть нам знадобитись. — відповів капітан, торкаючись вказівним і великим пальцями до підборіддя.

При цьому він відводив погляд кудись убік, роблячи замислений вид.

До речі, про капітана судна "Темна Німфа" ходить безліч пліток. Наприклад, що він непереможний навіть на межі смерті або що він уночі перетворюється на вовка. Хоча останнє справжня нісенітниця. Капітан Роберто дель Розен дуже вправний на язик, точніше він дуже любить загравати з жінками, даруючи їм троянди та кажучи солоденькі словечка. Одним словом він ще той ловелас. Але ось в бою Роберто не поступається за силою навіть начальнику королівської гвардії. А все тому, що з дитинства йому доводилося виживати. Щоб вижити він взявся за зброю і почав довго тренуватися. Тому так швидко досяг високого рівня в бою і зміг зібрати власну команду, таких самих відчайдушних чоловіків.

Розен виглядає трохи старшим за свої роки. Йому всього лише двадцять чотири роки, а виглядає на цілих тридцять. Можливо йому років додає піратська одежина: темно-бордовий, довжиною до колін, піджак, такого ж кольору штани й капелюх; біла легка сорочка воріт якої злегка відкриває груди; штани міцно тримаються на чорному шкіряному ремені, який прикритий картатою зеленою тканиною, в ній капітан і ховає дрібну зброю; чорні до половини гомілки чоботи з невеликим каблуком і металевими вставками по сторонах; з прикрас на лівому вусі золота сережка у вигляді невеликого хрестика і ще зелене довге перо на капелюсі.

Хоча і зовнішністю капітан не обділений: довге вогненно-руде волосся доходило до лопаток і часто воно розпущене, тільки на час бою молодий чоловік швидко зав'язує його в легкий хвіст спеціальною хусткою; очі світло зелені з маленькими жовтими вкрапленнями, вони часто можуть висловлювати серйозність, зацікавленість, грайливість, але й іноді печаль; строгі риси обличчя лише надають більш суворого вигляду, ніс рівний і біля нього невелика ледь помітна родимка; тіло міцне завдяки тренуванням, але не занадто сильно; шкіра злегка смаглява.