Розділ 12. Євгенія

Розділ 12. Євгенія.

Приїхала Женя додому щаслива, сповнена енергії. Хоч як всі ці події не намагалися зіпсувати їй настрій, нічого не вдалося. Кінець цього важкого, але досить насиченого, дня залишив дівчину задоволеною. Так, вона була жахливо стомлена, але радісна. Бо те, чим займається — приносить їй задоволення. Чисте, тваринне задоволення. Кайф. Вона отримує від свого хобі все, що їй потрібно: адреналін, відпочинок для тіла та душі, втіху від будь-яких негараздів. Все це їй дає мотоцикл, а точніше — швидкість. Вона дарує крила, але у найвідважніших може запросити сильно велику плату — їхнє життя.

Макар привіз її додому швидко, вони попрощалися, та хлопець поїхав. Женя ж пішла до квартири. Емоції трохи вщухли і вона почала здоровим поглядом дивитися на всі події, які відбулися з нею за декілька останніх днів. Ні, її життя й до цього було досить насиченим, особливо на проблеми, але зараз їх звалилося ще більше і розгрібати всі одночасно дівчина була не в змозі.

Закинувши сумку на полицю в коридорі, Женя направилася в кімнату. Завалившись ві одязі на ліжко, дівчина спрямувала погляд на стелю, намагаючись ні про що не думати. Так було легше. Так було краще, для неї самої, в першу чергу. Щоб не перевантажувати голову думками, щоб скоріше відключитися.

Це й справді спрацювало, адже дівчина заснула і прокинулася лише під ранок, від набридливого, нестерпно гучного дзвінка в двері. Раніше їй здавалося, що в неї досить тихенький дзвіночок, але зараз він гримів на всю квартиру, як сирена. Після третього повтору, Женя змусила себе піднятися з-під теплої перини та поплелася дізнаватися, що ж за терміновий гість в 8 ранку вирішив її відвідати.

Але, коли вона відкрила двері, то відразу пошкодувала... На порозі лежала така ж коробка, як і в перший раз, але вже з підписом. Розгортати пакунок в під’їзді було якось не по собі, тому дівчина забрала його у квартиру та понесла на кухню. Поставила на стіл і...завмерла. Страх почав сковувати тіло, вона не могла поворухнутися.

Ледве-ледве, Жені вдалося підійти до столу. Її погляд впав на напис:

“Жені від наполегливого тренера”

Після того, як прочитала це, відкривати коробку було вже не так страшно. Вона взяла ножа та прорізала. Здерши скотч, дівчина нарешті змогла оглянути зміст пакунку. Там лежав новий шлем... Схожий на той, що вона давно запримітила в інтернеті, але ніяк не зібралася купити.

Звідки він дізнався, що вона хоче — не зрозуміло, але, тепер хоч було відомо, хто саме цей “наполегливий тренер”. Звісно, їй було приємно, що хлопець так піклувався про неї, та це трохи дивувало. “З чого б це раптом така турбота? Щось тут дивне...” І хоч підозри були різні, подякувати потрібно було. “Якщо ця коробка якось опинилася у мене під дверима, значить Макар точно не спить.”

Заспокоюючи себе такими думками, дівчина набирала номер друга. Той відповів майже відразу.

— Привіт, Макаре. Дякую за подарунок.

— Привіт, який подарунок?

— Не придурюйся, я знаю, що це ти подарував мені шлем.

— Гаразд-гаразд, здаюся. Це я.

— Дякую, ще раз.

— Та немає за що. Як твої справи?

— Чудово, зараз потроху буду збиратися їхати до університету, закривати сесію.

— Зрозуміло. Успіхів тобі.

— Дякую. Твої справи як?

— Та нічого нового, поки. Сьогодні після 16:00, ти вільна?

— Та. Звичайно.

— Добре, тоді до зустрічі. Гарного дня.

— Дякую, навзаєм.

Хлопець перший вибив, тому їй залишалося лише заблокувати телефон та покласти його на стіл. Хоч вона й ставилася до Макара, як до старшого брата, та їй подобалося, що він піклується про неї. Так, вона не хоче давати йому марні надії, але й втрачати такого друга теж бажання немає. З цим потрібно буде розібратися. Треба поговорити на цю тему з Макаром.

Так як цей ранній візит розбудив її, лягати назад під перину сенсу не було, тому дівчина взяла халат, рушник та пішла до ванної кімнати. Увімкнувши воду, Женя направила кран у ванну та сіла збоку, чекаючи поки та набереться.

Чекати довго не довелося. Вже через хвилин 20, ванна була повна води. Дівчина закрутила кран, налила пінки для ванни та почала роздягатися. Одяг, що на ній був, вона скинула до пральної машини та включила її. Сама лягла. Вода повністю окутала її з усіх сторін. Женя просто закрила очі та розслабилася. Ніхто не міг завадити їй насолоджуватися тишею та релаксом.

Пролежала вона у ванній напевно з годину. Вода почала холонути, тому дівчина вилізла, замоталася в рушник. Пральна машина вже третій раз подала сигнал, що завершила роботу. Женя вимкнула її, витягнула одяг та пішла розвішувати його по квартирі. Вода з ванної поки спускалася. Коли з розвішуванням одягу було завершено, вона повернулася до ванної кімнати.

Витершись, полотенце дівчина повісила на його місце. Вдягнула халат та пішла назад до кімнати. Цей неочікуваний сюрприз від Макара дуже підняв їй настрій. Одяг вона вибирала як завжди — по зручності. Зупинився її погляд на чорному топі та джинсах. Одягнулася швидко, фарбуватися косметикою не стала, волосся заплела у високий хвіст. Часу було ще вдосталь, тому Женя побрела на кухню, щоб приготувати сніданок. Сьогодні в неї був хороший настрой, тому готувати як завжди, омлет бажання не було.

Подумала декілька хвилин, попутно розглядаючи продукти, які залишилися в холодильнику, і вирішила приготувати сирники. Всі необхідні інгредієнти вона дістала з холодильника та поклала на стіл. Замісивши тісто, почала формувати кульки з нього. Відразу поставила сковорідку на плиту, щоб та нагрілася і налила олії. Поки вона формувала “недосирники”, олія почала шипіти, тоді Женя виклала на сковорідку першу партію смаколиків.

Коли вони підрум’янилися, вона перевернула їх на іншу сторону та дала їм ще декілька хвилин. Щойно вона виклала їх на тарілку, пролунав дзвінок в двері. Вимкнувши газову плиту, вона відставила сковорідку та пішла в коридор. Зазирнувши у вічко, вона побачила свою сестру, тому швидко відчинила двері.