Розділ 9. Остап

“Вона поїхала. З Макаром. Вони цілувалися. От тільки чи Женя це зробила на зло чи по-справжньому — невідомо! Чорт!”

Від цих думок, було таке бажання знайти друга та добряче врізати йому. Але, якщо у них справді щось є, в чому Остап дуже сумнівався, то чому вона тоді переписувалася з ним і погодилася гуляти йти. “Як складно це все!”

— Остап, що сталося?

— Та дівчина, якій ти маєш пояснити все — твоя сестра, як виявилося.

— Що, чорт візьми?

— Що чула!

— Та звідки ти взагалі її знаєш?

— Познайомилися на гонках, випадково.

— У вас щось було?

— Слухай, ти — не поліція, щоб влаштовувати допити! Допоможи, краще, пояснити їй все.

— Співчуваю я тобі. Цій особі неможливо щось пояснити.

— Ти обіцяла допомогти!

— Я ж не кажу, що спробую допомогти. Просто, чи вийде з цього щось — не знаю.

— Чому?

— Бо ми нещодавно посварилися...

— Причина?

— Ти.

— Тобто?

Яна розповіла все, про їх сварку. Хлопець зітхнув, а потім почав гамселити дерево, яке стояло поряд. Дівчина заледве відтягла його. Щоб хоч якось привести його до тями від злості, вона вдарила його по плечу.

— Заспокойся, таким методом ти не допоможеш цій ситуації.

— А є ідеї?

— Сідай в таксі. Приїдемо до тебе — придумаємо.

Остап махнув головою, щоб трохи прийти в себе та сів у машину. Яна сіла наперед, Остапу залишилося місце ззаду. Хлопець особливо і не сперечався, бо зараз йому було все одно. Дорога від батьків дівчат до будинку Остапа зайняла півгодини. Біля під’їзду, хлопець заплатив водію, і вони з Яною вийшли з машини. В ліфті вони їхали мовчки.

Коли зайшли до квартири, Яна відразу направилася на кухню. Остап же пішов на балкон. Знайшовши там свою пачку з цигарками, дістав одну та підпалив. Курити не хотілося, але сам процес трохи заспокоював. Діставши телефон з кишені, він зайшов у месенджер, але там нічого не змінилося. Женя не читала, і навіть не розблокувала його. Хлопець затушив недопалок та зайшов до квартири.

Подругу Остап віднайшов на кухні, коли вона щось готувала.

— Що ти робиш?

— Каву готую. Сідай, будемо думати, що робити з моєю сестричкою.

— А що тут думати? Ти розкажеш їй все, ми з нею поговоримо і все буде круто...

— Не буде. Бо вона не стане навіть слухати мене.

— Чому? Ти ж її сестра.

— Бо вона вперта, як баран. Тут треба діяти обережно.

— Як тоді? Є ідеї?

— Поки, ні. Але, якщо ж я все-таки погодилася допомогти, то щось придумаю.

Остап похитав головою, але репліку Яни коментувати не став. З однієї сторони, він розумів, що подруга хоче допомогти, але з іншої — через неї це все сталося.

— Остап, не накручуй себе. Женя хоч і запальна, але відходить швидко.

Хлопець на це нічого не сказав. В нього перед очима стояв поцілунок Жені та Макара. “А, можливо, в них щось є? Та ні, не може бути! Не може бути! НЕ МОЖЕ БУТИ!”

— Ааа! - видихнув парубок та обхопив руками голову.

Від усіх цих думок, голова йшла обертом. Голос Яни ще більше діяв на нерви. Голова закипала, як чайник на вогні.

— Чорт! - прошипіла Яна збоку.

— ЩО?

— Кохана сестричка і мене заблокувала. Спробуй зателефонувати Макару.

— НІ!

— Я впевнена, що в них нічого немає. Женька на зло тобі це зробила.

— Хай так, але він — мій друг!

— Він ні в чому не винний. Поговори з ним.

— Ок.

Остап набрав номер Макара, але товариш виклик не прийняв. “Напевно, розважається з Женею.” Але, через хвилину прилетіло повідомлення від друга.

М: “Поговоримо пізніше. Я зайнятий.”

О: “ І чим же ти таким зайнятий? Чи краще запитати КИМ?”

М: “Ну ти і придурок. Я розгрібаю те, що ти наробив.”

О: “Ммм, цікаво. І як вона цілується?”

М: “Ти точно придурок, якщо думаєш, що я спеціально її поцілував. Давай ти заспокоїшся і ми при зустрічі поговоримо?”

О: “Ок.”

— Остап, вибач, але мені потрібно їхати до хлопця. Я тобі поки пораджу одне: дай їй час, щоб прийти в себе. Не дзвони, не пиши, хоча б декілька днів.

— Дякую, Яно.

Дівчина пішла з квартири, голосно гримнувши дверима. Остап підійшов до холодильника та дістав горілку, яка стояла там на “чорний день”. На шляху до столу, хлопець взяв склянку та декілька огірків.

Яна.

Насправді, в дівчини був план, але потрібен був час та терпіння, на його виконання. А зараз, в Остапа не було ні першого, ні другого. Але, вона точно знала того, хто їй допоможе. Яна зайшла в месенджер та написала Макару.

Я: “Слухай, як там моя сестричка?”

М: “Чесно кажучи, не дуже”

Я: “Треба помирити їх з Остапом. Але, просто так вона не захоче слухати ні його, ні мене”

М: “Є ідеї, що треба зробити, щоб Женя вас вислухала?”

Я: “Є, але розповім при зустрічі.”

М: “Коли?”

Я: “Завтра зранку, кафе “Птах”, в 10:00.”

М: “Окей, до зустрічі.”

Замовивши таксі, дівчина сіла на лавку, в очікуванні машини. Звичайно, вона могла подзвонити Олегу, щоб той її забрав, але наречений був дуже зайнятий роботою, тому Яна не хотіла його зайвий раз тривожити. Коли машина під’їхала, дівчина сіла всередину, назвала адресу та повернулася до вікна.

Знала б її кохана сестронька, що їй приходиться вигадувати, аби бути щасливою з тим, кого кохаєш, то не марнувала б своє щастя на непотрібні нікому образи. “Боже, чому я — старша сестра? Чому я маю вирішувати її проблеми, а не навпаки?!” Дівчина не знала, що її сестра зробила з Остапом, але видно, що вона подобається цьому хлопцю. А наскільки Яна знала його, то він нікого з дівчат, ближче ліжка, до себе не підпускав. Вона завжди вважала, що її сестра — дуже гарна, але щоб так задурити хлопцю голову, навіть на Женю не схоже.

Колись, навіть сама Яна намагалася затягнути Остапа в стосунки, але хлопець досить “добре” і “обережно” пояснив їй, що не хоче стосунків. Яна зрозуміла його відразу, а через декілька тижнів зустріла Олега. А з Остапом вони залишилися друзями.