Я не писав тобі просто так,
не з нудьги і не для розмови.
Я взяв олівець, зробив перший знак -
і з’явився твій образ переді мною.
Я довго дивився на фото твоє,
щоб ліній ніде не згубити.
І кожен штрих, що виходив з мене,
ніби вчився тебе любити.
Ти сказала: “Це дуже гарно”,
і усмішка десь між рядків.
І стало все легко й нормально,
без зайвих і гучних слів.
Ми трохи поговорили
про серпень і дні свої,
і ніби після розмови
трохи ближчі стали тоді.
Переписки ти не любила -
це подобалось у тобі.
Ми з тобою просто дружили,
і розмови були прості.
Відредаговано: 29.06.2026