Розділ 19

 — Що, твої приїхали? — з розумінням всміхнулася подруга, побачивши мене на порозі.

— Ага, — зітхнула, просочуючись до квартири. — Пересиджу в тебе, доки загострення не минеться. 

Софія розсміялася, зачиняючи за мною двері, та поманила до себе в кімнату. 

— Ти б хоч попередила, що їдеш, я б зачекала. — Вона застрибнула на ліжко, хапаючи ноутбук. — А тепер доведеться дивитися фільм з… двадцятої хвилини. 

Та я не те, що попередити не могла… В мене без соцмереж вже ломка почалася. Клятий Деменцій зі своїм викраденням! Доведеться тепер клянчити в мами гроші на новий смартфон. 

— Байдуже, — махнула рукою я, з тяжким зітханням гепаючись поруч. — Що за фільм? 

— Кривавий бойовик з твоїм улюбленим актором. 

— У-у-у, морозиво є? 

Не чекаючи відповіді, я зістрибнула на підлогу та полетіла на кухню, до морозильної камери, і так знаючи, що знайду там як мінімум два стакани “Фісташкового”. В цьому домі може закінчитися хліб і зникнути вся їжа, але морозиво - ніколи!

Після перегляду фільму, який справді виявився неймовірно крутим, і не тільки завдяки моєму гарячому улюбленцю в головній ролі, ми увімкнули серіал від “Нетфлікс”, що не додивилися минулого разу та замовили піцу. Потім приїхала Віка з цілим рюкзаком настолок, і ми, вже втрьох, перемістилися на підлогу, в круг. Так нас і застали Софині батьки, повернувшись додому з гостини в якихось далеких родичів. 

— Сподіваюся, ви тут не демонів викликаєте? — примружившись, спитала мама. 

Найбільше ця жінка боялася трьох речей у своєму житті: свекруху, "Вагітна в 16" і будь-яких натяків на окультизм. Тому наша рудоволоса Віка викликала в неї тільки асоціації, пов'язані з відьомством. 

— Ні, всього лиш барабашку, — максимально серйозно відповіла Софі, що вже давно не звертала уваги на причуди матері.

І, не витримавши наших надутих від сміху щік, і собі розсміялася. 

Повернення батьків подруги змусило мене підняти погляд на настінний годинник та підстрибнути. Чорт, майже дев’ята! Мені ж іще з мамою про телефон поговорити треба, а вони о десятій вже спати вляжуться. 

Повернувшись до Віки з благальним виразом обличчя, запитала: 

— Фургон з тобою? Підкинеш додому?

— А то, звичайно ж. 

***

Я так хвилювалася потрапити додому вчасно, що, вистрибуючи з автівки подруги та на ходу прощаючись із нею, дивилася тільки на темні вікна батьківської спальні. Невже, прогавила?!

Древній фургон з кряхтінням та ревом помчав геть, а я так і залишилася стояти на тротуарі перед ворітьми. 

— Агов, не підкажете, як пройти до бібліотеки? — пролунало раптом за спиною.

Але тільки-но я спантеличено розвернулася, як мене схопили за плечі та штовхнули, притискаючи до металевої огорожі. Увесь кисень різким видихом покинув легені, і я нажахано здійняла погляд на нападника. 

Закліпала очима, намагаючись розгледіти в блідому світлі вуличних ліхтарів обличчя чоловіка, але те було приховане низько опущеним капюшоном.

— А тепер слухай сюди, маленька, — загрозливо мовив незнайомець, обдаючи моє обличчя гарячим подихом, що відгонив часником та сигаретним димом. 

Мене аж перетіпнуло від огиди. Жуйку би хоч зжував перед нападом,  абощо? Я ж геть не можу зосередитися на тому, що він там белькоче! Фу! 

Проте, коли клацнув, розкриваючись, складний ніж, таки спробувала зосередитися. Майже запанікувала, коли холодне лезо торкнулося горлянки. Глитнула, вдивляючись у темряву під каптуром, і ледь чутно вичавила:

— Чого вам треба? 

Темрява відізвалася каркаючим сміхом. 

— Щоб ти забула про Діану, і все, що з нею пов'язано, — відповів чоловік, сильніше стискаючи моє плече пальцями. — Це попередження. Не угомонишся, постраждаєш не лише ти, а й твій братик. 

Братик? От з нього б і починали! Чого знову мені всі ґулі?! 

Однак, не встигла й рота роззявити, як раптом з-за повороту вигулькнуло авто, освітивши нападника дальнім світлом. Той, мабуть, не очікуючи, що нас так швидко потривожать, відступив, а тоді, кинувши мені: “Молися, щоб це була наша єдина зустріч”, розвернувся та дременув геть. 

Чорт, ну і дні видалися...

Заплющивши на мить очі, відчула тремтіння в руках, яке миттєво розповзлося усім тілом. Торкнулася горла, в тому місці, де щойно було гостре лезо, і втягнула носом повітря, в намаганнях повернути собі краплю самоконтролю.

А тоді почула, як автівка, що злякала чоловіка, гальмує навпроти. Ну, Барбарис, ти у мене зараз під гарячу руку потрапиш…

— Ти в порядку? 

Сіпнувшись, розплющила очі та втріщилася на… Деменція, що, гримнувши дверцятами чорної іномарки, поспішно обходив її, наближаючись. В незмінній чорній шкіряній куртці на білу футболку, темне волосся мальовниче роздмухує вітер, руки в кишенях джинсів. Ну, наче герой бойовика, який ми сьогодні переглядали. Небезпечний, сексуа…. Так, проїхали.

Якого чорта він тут забув?!

Дякую, любі, за підтримку та зацікавленість у сюжеті цієї історії. Я відкрила на неї передплату, встигніть придбати за найнижчою ціною. Потім вона зросте! Обійняла ❤️