Глава 1.1

Загублене в степу містечко, по околицях якого височіли темними конусами терикони, здавалося в'язницею. І Лія Олександрова у свої прекрасні шістнадцять з половиною років все ще мріяла, начитавшись любовних романів, про чарівного принца, який вкраде її з цього нудного життя. Її вабили вогні великих міст, і найбільшим бажанням було кинути все і втекти якнайдалі. Втім, про це ж мріяло багато дівчат таких ось сірих міст-примар, де заводи й шахти зупинялися, жителі залишалися без роботи і перебивалися, як могли. Відносно непогано відчували себе лише торгаші й бандити.

Влад Архонов принцом не був. І Лії спочатку навіть не надто й сподобався — похмурий, занадто серйозний. На дискотеки хлопець ходити не любив, не гуляв в компанії на районі — все ж таки він був старшим за них, і життя вже встигло його обтесати і нехай не поламати, але зігнути. Чому Лія взагалі зв'язалася з Архоновим, було для неї самої загадкою. Ймовірно, річ в тому, що Влад був просто дивовижно гарний — чорнявий як циган, зі спортивною фігурою та пронизливими чорними очима, немов вири, вони затягували у свій темний всесвіт… Коли Лія дивилась в ці очі — світ зникав, нічого більше не мало для неї значення, вона ніби тонула в холодній потойбічній річці, звідки ніхто не врятує... Загадковий хлопець, про якого майже ніхто нічого не знав, притягував дівчат магнітом, і мабуть, Лії ще дуже лестило, що увагу свою він звернув саме на неї. З першого ж дня їх знайомства він не відводив від неї своїх чарівних очей, які інколи її лякали, а інколи — тягли у вир таких шалених відчуттів, яких вона ще не знала.

А може, були винні гормони й банальне бажання привертати до себе увагу хлопців. А якщо ці хлопці гарні та популярні — то можна було сказати, що ти виграв у лотерею. Зустрічатись з якимось нікчемою, чиє слово нічого не важить серед тих, хто тримав їх район, не дуже хотілось. Ліє подобалось, коли поруч з нею сильна особистість. А ще їй хотілося красивих побачень, гарних букетів і, звичайно, поцілунків у темряві та перших боязких — і не дуже — дотиків. Соромно сказати — усі подружки вже давно зустрічалися з хлопцями й могли багато чого розказати про доросле життя, а Лія тільки цілувалася кілька разів, і все!

Так, Влад був неймовірно красивим хлопцем — спортивний, з чорними циганськими очима. Високі вилиці та чітко окреслені тверді губи, злегка викривлений ніс, який явно не раз ламали, що це анітрохи не псувало його дику красу. І дивлячись на нього, Лії хотілося набагато більшого, ніж поцілунки у під'їзді чи на лавці у парку...

Ось тільки дивний він — оточений якимись таємницями, може зникнути на кілька днів, потім з'явиться — то з фінгалом, то з вивихом! Лія звикла до бійок і розбірок між собою місцевої шпани — сама не раз носила на «стрілки» арматуру в рукавах для «своїх» хлопчаків з району і підспівувала їм «мурку», але все це були лише ігри в блатне життя. І вона це чудово розуміла.

Дев'яності були важким часом для багатьох. Але це був час легких грошей. Час вседозволеності та анархії. І в ці лихі роки, коли країна розвалилася, на її уламках намагалася вирости нова — зухвала і нахабна, і кожен намагався урвати собі шматок смачніше, і підлітки, звичайно, наслідували дорослих.

А дорослі займалися дуже небезпечними справами, про що такі як Лія, вчорашні діти, не замислювалися повною мірою. Блатна романтика, «шансон» і вічні розбірки  після дискотеки — ось чим було їхнє життя. Але Олександровій невдовзі це все набридало, і вона намагалася якнайрідше спілкуватися зі старими друзями, половина з яких уже була на обліку в дитячій кімнаті міліції, а кілька хлопчаків навіть отримали умовне за якісь розбійні напади. Вона не дуже слідкувала, що саме відбувалось у колишній компанії, але нічого доброго — це точно. Подружки розповідали, що один з їх так званих «друзів» навіть підозрюється у зґвалтуванні та вбивстві, що були скоєні на околиці міста того місяця, — той випадок дуже сильно струсонув тихе містечко, яке давно не знало таких жахливих подій. Грабували, бились… але вбивство? Ще й таке жорстоке? Це було приголомшення, жах, від якого Лія з подружками довго не могли оговтатись, адже вони знали ту дівчинку. І будь-хто міг опинитись на її місці — хлопці, які скоїли злочин, проводжали її після дискотеки, і ні в кого з компанії не було до них недовіри. Вони були звичайною шпаною, від якої ніхто такого не очікував.

Тому Лія не дуже рвалася ходити на танці та ризикувати, добираючись з них додому в темряві — транспорт ходив погано, інколи доводилось йти пішки.

Але всі загадки і недомовки Архонова свідчили, що не все так чисто у його житті. І можливо, він просто не хоче вплутувати Лію у свої проблеми. І правильно робить, вважала вона, їй зовсім не хотілося ставати подружкою бандита.

Напевно, саме через це вже за кілька тижнів ці стосунки майже завершились. А може, причина була в тому, що Влад приділяв дівчині мало уваги, нікуди з нею не ходив і навіть проводжати не завжди міг.

Іноді Лії здавалося, що Архонов її просто приворожив. Батько Влада був циган, і мати, попри те, що була українкою, так і залишилася при громаді ромів, займаючись ворожінням. А кілька років тому, коли хлопцеві було всього вісімнадцять, його навіть примудрилися одружити з донькою якогось рома. Влад, за його словами, дуже швидко втік від своєї чорнявої неграмотної дружини, з якою йому було нудно, а його мати зайнялася не лише картами, а й зняттям псування, пристріту та іншою чортовиною... Але як казали сусіди — той хто може все це зняти, той може і накласти. Жінко обходили десятою дорогою, а сина її — тим більш.

І ось у зв'язку з цим всім потойбічним у житті Влада пристрасть Лії, що спалахнула так раптово, виглядала дуже і дуже підозріло. Ба більше — ця пристрасть була до хлопця, який зовсім не вписувався в плани. Ще й подруга нещодавно до гарячого ще приском сипнула — її тітка жила якийсь час неподалік Архонових, і Оленка вирішила дізнатися від неї щось про загадкового залицяльника Лії. Тітка радила бігти від хлопця подалі, бо мати його — відьма, і тільки замовляннями на кохання справа може не обійтися.