Глава 38. Перший день в іншому університеті. Страх і надія

Я стояла перед входом до нового університету й не могла змусити себе зробити крок. Будівля була світлою, сучасною, з великими вікнами та скляними дверима. Зовсім не схожа на ту сіру коробку, яку я залишила позаду. Але всередині мене все стискалося від страху.

- Ти готова? - запитала Настя, яка прийшла мене підтримати.

- Не знаю, - зізналася я. - Я боюся, що тут буде те саме.

- Не буде, — сказала вона твердо. - Тут ніхто не знає про Таню. Тут ти - просто Кріс. Талановита танцівниця, яка перемогла на міжнародному конкурсі.

Я глибоко вдихнула й штовхнула двері.

Усередині було світло й просторо. Студенти ходили коридорами, розмовляли, сміялися. Ніхто не дивився на мене з осудом. Ніхто не шепотів за спиною. Я була невидимою. І це було чудово.

Я знайшла свою аудиторію й сіла на останній ряд. Я хотіла бути непомітною. Але вже через кілька хвилин до мене підійшла дівчина з коротким світлим волоссям і усмішкою, яка освітлювала все навколо.

- Привіт! - сказала вона. - Ти новенька? Я Марта. Марта з філологічного, але я тут на курсі з психології.

- Кріс, - відповіла я, трохи здивована такою відкритістю.

- Кріс? - вона нахмурилася. - Ти не та Кріс, яка перемогла на конкурсі у Варшаві?

Я завмерла. Вона знала. Усі знали.

- Так, - сказала я тихо. - Це я.

- Ого! - вона сіла поруч. - Я бачила твій виступ в інтернеті. Це було неймовірно! Ти така талановита!

Я відчула, як щоки загоряються.

- Дякую, - сказала я.

- Слухай, - сказала Марта. - У нас є танцювальний клуб. Ми не такі круті, як твоя команда, але ми веселі. Приходь!

Я замовкла. Танцювальний клуб. Це було те, що мені потрібно. Але я боялася.

- Я подумаю, - сказала я.

- Подумай, - вона підморгнула. - Але недовго. Ми чекаємо на тебе.

Я усміхнулася. Можливо, це місце буде іншим. Можливо, тут я знайду новий дім.