Ми вийшли з кав'ярні. На вулиці світило сонце, птахи співали. Я відчула, як біль поступово відступає.
Микита виконав свою обіцянку. Він зателефонував Тані при мені й сказав, що більше не хоче мати з нею нічого спільного. Вона кричала, плакала, але він був твердим.
- Я кохаю Кріс, - сказав він. - І я не дозволю тобі зруйнувати наші стосунки. Не дзвони мені більше.
Він поклав трубку й подивився на мене.
- Ти віриш мені тепер? - запитав він.
- Так, - сказала я. - Я вірю тобі.
Ми обійнялися. Я відчула, як тепло його рук заспокоює мене.
- Я люблю тебе, - прошепотіла я.
- Я тебе теж, - відповів він.
***
Через тиждень усе почало налагоджуватися. Микита був поруч, команда підтримувала мене, а танці знову стали моїм життям.
Олена запропонувала підготувати нову програму до міського фестивалю. Юля, Катя та Іра з радістю погодилися. Я теж.
- Ми покажемо всім, що ми - найкращі! - сказала Олена.
- Ми - найкращі! - вигукнули ми хором.
Я відчувала, як життя повертається до мене. Я знову була щасливою. Я знову танцювала. Я знову жила.
І це було найважливіше.
#6137 в Любовні романи
#2674 в Сучасний любовний роман
#701 в Молодіжна проза
#197 в Підліткова проза
Відредаговано: 19.09.2026