55. ЗЕФІР У СВІТШОТІ Й ТВОЄМУ ЛІЖКУ

☁️ Страва: зефір із чаєм — м’який, легкий, солодкий, трохи ніяковий
🛏️ Емоція: післяночна ніжність, легке збентеження, спокуса залишитись
📖 Сюжет (коротко):

Вона прокинулась у його світшоті. Того самого, в якому він ходить на кухню, коли сумує. Вчора вони не планували нічого. Але залишились. І сьогодні вона — ще тут. У ліжку. З заспаним волоссям. І зефіром у руці. А він стоїть, наливає чай і думає: “Тільки б не зникла раніше, ніж я встиг сказати: залишайся.”

Світло ще не повністю проникло крізь штори.
Але вже було видно: вона все ще тут.
Ліжко — не заправлене. Волосся — розкидане по подушці. І на ній — його світшот.

— Привіт, — сказала Марина, злегка хрипло.
— Ти все ще тут, — відповів Назар.

— Так вийшло.

— І зефір?

— Я знайшла. В тій банці, що “не відкривай, це на потім”.

— Це і є “потім”.

Він поставив чай на тумбочку.
— Я не хочу, щоб це було… випадково.

— Було. Але не без сенсу.

— Я маю на увазі — я не хочу, щоб ти втікала.

— Я в твоєму світшоті. Я вже залишилась довше, ніж планувала.

Вона зробила ковток. Відкусила зефір.
— Ти знаєш, що я люблю повітряне, але тільки якщо воно не зникає одразу.

— А я знаю, що зефір краще смакує, коли його не ділиш із порожнім ліжком.

Вони посміхнулись. Ніжно. По-своєму.
Без жодної великої обіцянки. Але з маленьким “ще трохи”.

— Я можу залишитись до обіду? — запитала вона.

— Звісно. Я навіть приготую тобі тост. І ще… дам інший світшот.

— А цей?

— Залишай. Тепер він пахне тобою.

Вони сиділи на ліжку, їли зефір і сміялись над фільмом, який не дивились.
І цього разу — не було страху.

Бо щось повітряне стало трошки… стабільним.

🍽 РЕЦЕПТ: ЗЕФІР «У СВІТШОТІ Й ТВОЄМУ ЛІЖКУ»

Інгредієнти:

Зефір — м’якість, яка не просить дозволу
Чай — заспокійлива рідина після нічних поцілунків
Світшот — тепла оболонка, яка обіймає навіть без рук
Подушка — для ранкових розмов, які не планували
Відсутність планів — головна спеція

Спосіб приготування:

Нічого не планувати. Просто відчути, коли хтось залишився.
Подати зефір не як “солодке”, а як “я радий, що ти ще тут”.
І мовчки дозволити: залишатись довше, ніж на одну ніч.