47. МЛИНЦІ З ДЖЕМОМ І ЙОГО ПЛЕМІННИКОМ

🥞 Страва: млинці з полуничним джемом — теплі, злегка рвані, але з душею
👶 Емоція: розчулення, несподіване зближення, м’яке “а може, і сім’я”
📖 Сюжет (коротко):

Вона думала, що це буде просто зустріч із ним. Але він прийшов не сам. З племінником. Маленьким, вередливим, але дуже справжнім. І коли вона дістала сковорідку, дитина засміялася. А коли принесла млинці — посміхнувся він. І все стало трохи по-іншому.

— Привіт! — сказала Яна, відкриваючи двері. — А це хто?

— Це Артемко. Мій племінник. Сьогодні я — няня на заміні.

Хлопчик років трьох ховався за його ногами й сопів.

— Вибач, я не попередив. Просто… не міг відмовити сестрі.

— Гаразд. Заходьте. А Артемко… любить млинці?

— Він їх обожнює.

— Тоді я знаю, що робити.

На кухні запахло ваніллю. Млинці пеклись один за одним. Артемко сів на високий стілець і стежив, як тече тісто.

— Бульки! — закричав він і засміявся.

Вона засміялась разом із ним.

А коли принесла тарілку з гарячими млинцями, джемом і сметаною — хлопчик сказав:

— Це як у бабусі.

Він, дорослий Артем, сидів поряд і мовчки спостерігав.

— Я не думав, що ти з дітьми така…

— Яка?

— Своя.

— Може, я просто люблю млинці.

— А може, ти — саме та людина, з якою хочеться їсти їх щосуботи.

Коли Артемко заснув на дивані, Яна й Артем залишилися на кухні.

— Дякую, — сказав він.

— За що?

— За млинці. За терпіння. За те, що не втекла.

— Я просто… думаю, що такі ранки варто ловити.

Він узяв її руку.

— Якщо будеш не проти — наступного разу я принесу мед замість джему.

— І ще одну дитину?

— Можливо, колись — свою.

І млинці були тільки початком.

🍽 РЕЦЕПТ: МЛИНЦІ «З ДЖЕМОМ І ПЛЕМІННИКОМ»

Інгредієнти:

Яйця — як основа несподіваних ситуацій
Молоко — м’якість і терпіння
Борошно — стабільність, що тримає форму
Цукор — для посмішок
Олія — щоб нічого не підгоріло, навіть нерви
Джем — солодке, що залишається після
Дитина — бонусний інгредієнт, який робить усе справжнім

Спосіб приготування:

Змішати все, не забуваючи про гумор.
Смажити з теплом і терпінням.
Подавати гарячими, разом із увагою.
Їсти руками, з ложки чи прямо зі сковорідки — головне, з тими, хто сміється щиро.