Глава 6.4

Кармен

— Мені не подобається ця жінка, — сказала з тихою люттю Кармен, ледь вийшла за поріг кімнати. Кинула швидкий погляд на Лопеса, який, здавалося, й не слухав її, на ходу читаючи щось у телефоні. — Гей, ти тут, сеньйоре детективе? Я сказала — мені не сподобалося, як ця білявка витріщалася на мого хлопця!

— Тобі взагалі мало хто подобається, — швидко посміхнувся детектив, нервово смикаючи бороду. Щойно отримане повідомлення з деталями щодо останнього розслідування його дещо розлютило, але показувати емоції він не хотів. Зараз його запальна дівчина почне доводити, що він думає тільки про роботу. Адже він обіцяв їй побачення. І не просто побачення, а невеличку пригоду — подорож до піраміди серед джунглів. Карменсіта останнім часом занудьгувала, а він і справді був зайнятий лише своїм агентством і уваги приділяв їй замало. Але після звільнення Джованни стало дещо складно. Виявилося, що його помічниця й справді брала на себе левову частку роботи — особливо паперової. Працювати з рахунками Лопес і зовсім терпіти не міг. Потрібен був хоча б секретар, щоб вести роботу з клієнтами й займатися дрібними офісними справами. Але обтяжувати турботами Кармен він не хотів. Яскрава й легковажна, вона осяяла його життя, і він сам не зрозумів, як так вийшло, що вже через місяць знайомства вони почали зустрічатися, незважаючи на невдоволення її матері. Сеньйора Геррера мріяла про представницького й багатого зятя, у якого буде бізнес і білосніжна вілла на узбережжі… Що міг дати її дочці жебрак, як вона його уявляла, детектив?

— Ти ж знаєш причину, я відчуваю людей своєю другою душею, а кішка хоч і не може сказати та пояснити, зате вміє розпізнавати темряву та брехню. Тітонька нашої Джованни — щось приховує! — завмерла біля виходу Кармен, спираючись на поруччя. Трохи відхилилася назад, закинувши голову, і вітер з океану розвіяв її чорні короткі кучері. Блакить неба і води за її спиною, з яскравими спалахами азалій і стреліцій, здавалася майстерною картиною, занадто яскравою для справжньої природи. Все в цьому місці було надто яскравим, як і сама Кармен, і вона це знала, витончено вигнувшись під пильним поглядом свого коханця.

Аугусто раптом згадалася їхня перша ніч. У місячному світлі в його дім прокралася чорна граціозна кішка, і він з дурості намагався напоїти її молоком. Потім, перетворившись на дівчину, дволична істота реготала з цього і пила віскі з його бару, розповідаючи про свої пригоди на Тій Стороні. Лопеса завжди тягнуло до незвіданого й таємничого, і пропозиція Карменсіти влаштувати романтичну прогулянку по стародавній піраміді, де майже немає туристів, була зустрінута ним із захопленням. Хоч від роботи на день можна буде забутися.

— У всіх нас є таємниці, — знизав плечима детектив, але слова Кармен змусили його задуматися. — Наприклад, хтось гуляє місячними ночами по дахах, чи не так?..

Але чи не надто дивний приїзд Лусії? І те, що вона удала, ніби вони не знайомі, — було підозріло. Він підтримав її гру, щоб не мати смішний вигляд перед іншими, але помітив, що Джованна здивувалася їхньому короткому діалогу. Адже Лопес дружив з її батьком…

Так, він пам’ятав Лусію ще з того часу, як з батьком Джованни вони були студентами, і той почав зустрічатися з сестрою цієї яскравої білявки. Тоді вона була зовсім дитям, але вже добре знала собі ціну. Потім сталася друга зустріч, коли вже народилися Джованна та її брат… тоді Лопес захопився юною жінкою, але вчасно втік, розуміючи, що не буде щасливий із цією коброю. Занадто самовпевнена й егоїстична, вона жила лише для себе, і навіть трагедія з батьками Джованни не надто зворушила її серце.

А може, вона просто замкнута і не хоче показувати своїх справжніх почуттів?.. А вся її яскравість і енергія — просто позерство? Біда з братом Джованни теж ніби промайнула повз неї… вона завжди подорожувала, не любила приїжджати в Мексику …що ж привело її сюди? Підозра про те, що не тільки весілля було причиною, закралася в думки Лопеса.

— Моя таємниця не несе в собі зла і темряви, — відповіла Кармен, відриваючись від поручнів і ковзаючи до нього в обійми. — Я хочу сподіватися, що я помиляюся. Мій брат заслужив щастя. Я не хочу, щоб їм зіпсували їхній найважливіший день… Вони достатньо пережили минулої осені, і знаєш… Джованна досі боїться дзеркал.

— Складно змиритися з тим, що звідти може вилізти скелет або ще якась гидота, — зітхнув детектив, піднявши голову, коли Кармен притулилася до його плеча. Вона стояла спиною до будинку і не могла бачити, яким пильним і незадоволеним поглядом дивиться з вікна другого поверху сеньйора Вальдес.

І Лопесу дуже не сподобався цей погляд.