Глава 17. Повернення з кокону

Максимільян

Тільки-но Любава вимовила дивні слова заклику, її огорнув непрозорий кокон. Він нагадував ту завісу з ритуалу, але через цей купол неможливо було розгледіти геть нічого. Адепти розгублено крутили головами, не розуміючи, що відбувається.

— Максимільяне, хіба так має бути? — з тривогою запитав Стів.

— Я сам нічого не розумію... Стіве, негайно приведи сюди ректора! Скажи, що я кличу, бо з Любавою проблеми.

— А якщо він запитає, чи це достатня причина, щоб його турбувати?

— А ти задій свої права принца! Іди, тільки швидко! — майже гаркнув я від хвилювання.

Розправивши плечі, Стів ступив у свій портал.

«Максимільяне, що з нашою парою? Я не чую її в цьому світі, лише Пурпур!» — стривожено озвався мій дракон.

«Як не чуєш?! А де вона?»

«Це ти мені скажи!»

Я гарячково міркував, як таке взагалі можливо. З важких роздумів мене вирвало роздратоване бурчання ректора:

— І що у вас такого сталося, що треба було зривати мене з наради? Ого... І довго вона в ньому стоїть?

— Приблизно чотири-п'ять хвилин.

— Добре, чекаємо ще хвилини дві. Якщо нічого не зміниться, перенесемо її в цілительське крило й викликатимемо раду туди.

— Ти пропонуєш просто чекати дві хвилини?! — не стримався я.

— Просто чекати, — відрізав Доріан.

Не минуло й двох хвилин, як кокон почав танути, відкриваючи нашим очам Любаву. На її вустах грала посмішка, але в очах таїлася така глибока туга, ніби вона намагалася приховати від нас щось надзвичайно важливе.

«Зірочко, що сталося?» — подумки покликав я.

«Усе добре, Яне. Я просто була в гостях у Феофанії», — відповіла моя Любава. Її очі спалахнули пурпурним сяйвом, а смуток миттєво сховався десь у глибині.

— Ну, якщо у вас усе добре, то я піду — можливо, встигну довести нараду до кінця, — промовив Доріан.

Але в цей момент простір вибухнув спалахом світла, і ми всі знову повернулися поглядами до Любави. Вона кардинально змінилася!

Її волосся було заплетене в міцну косу, і в кожному її звиві поблискували плоскі загострені кільця. На руках були рукавички без пальців, на зап’ястях сяяли два вишукані браслети, а вище ліктів сиділи ще ширші обручі. Торс захищав витончений корсет на лямках із плечовими фіксаторами та бойовою спідницею із щільних смуг, що ледве прикривала стегна. Під нею були облягаючі легінси та високі чоботи вище колін. Через плече висіли сагайдак зі стрілами та лук.

У ту ж мить із променистих візерунків на її браслетах зі снопом іскор матеріалізувалися дві сяючі катани. Любава впевнено стиснула їх у руках і так хитро та лукаво подивилася на ректора!

Адепти стояли поруч, ошелешено й шоковано спостерігаючи за моєю дивовижною дівчинкою.