Глава 16. Таємниця Богині та ціна майбутнього

Любава

Я опинилася в дивній кімнаті з трьома дзеркалами, а навпроти мене стояла сама Богиня Феофанія.

— Слухай уважно, Любаво, та запам’ятовуй, — мовила вона. — У нас із тобою дуже мало часу. Зараз усе втручається Доля: їй набрид цей світ, вона не хоче, щоб він жив далі, і прагне створити новий, перенісши туди лише тих, хто їй потрібен. Доля створила завісу, через яку я більше не зможу зв’язатися з тобою чи допомогти. Але мені вдалося на короткий час перетягнути твою душу сюди, щоб усе розповісти.

Я неоднозначно поклала руку на живіт.

— Не переживай, твої дітки житимуть у будь-якому разі, — лагідно усміхнулася Богиня. — На тебе чекають хлопчик і дівчинка. Хлопчик буде пурпуровим із синіми відтінками, а дівчинка — навпаки: ультрамаринова із пурпурними вставками. Я зможу виграти для тебе цей рік, щоб діти спокійно народилися, а ти встигла навчитися й підготуватися. Більше часу викроїти не зможу, вибач... Сама вирішуй, — продовжила Феофанія, — що розповідати іншим, а що приховати. Там я сильно уповільнила час, але й у нас його обмаль. Підійди до мене, дитино.

Я підійшла. Богиня нахилилася й ніжно поцілувала мене в чоло. У ту ж мить мою голову заполонили знання про артефакт, детальні інструкції щодо його використання та майстерне володіння катанами.

— Це тобі знання про твою зброю. За цей рік ти повинна вдосконалити й відшліфувати ці навички до автоматизму. Я вірю в тебе, мій Вогнику Світла! Тренуватися ти маєш у тріо зі Стівеном та Сірошом одночасно, щоб вправно володіти двома катанами.

— Дякую, Феофаніє...

— І ще одне, дівчинко моя. Як тільки почнеться війна, ти зі своєю командою мусиш негайно опинитися на передовій. Дітей залишиш матері Максимільяна — він тебе одну все одно не відпустить і поїде з тобою. Не хвилюйся, вони берегтимуть малят як рідних. На полі битви, як тільки побачиш чи відчуєш, що зі світом щось не так... До речі, це головна особливість твоєї Пурпур — відчувати навколишній світ: його радість, життя, біль і наповненість. Цим даром неврології, окрім Геліоса, більше ніхто не володіє. Він допоможе тобі його опанувати.

Так от, як тільки це відчуєш — ти маєш накрити армію та всіх мешканців світу захисним коконом. Щоб виставити його, ти протягом року щодня повинна вливати в артефакт магію — приблизно п’яту частину від усього свого резерву. Усі істоти опиняться в стаціонарному коконі, який захистить їх від будь-якого зла. Вони все бачитимуть, чутимуть і відчуватимуть, але померти в цій битві не зможуть і за будь-яких обставин залишаться живими та перенесуться в новий світ. Цим обманом ми перехитримо Долю!

— Добре, я згодна... А Максимільян? Він не страждатиме?

— Коли будеш закривати всіх у кокон, заклизи його дракона. Вони з Пурпур — твої єдині помічники. Відсутність дракона дозволить Янові жити далі без тебе. Звісно, він тужитиме, зате в твоїх дітей буде батько. Щоб запустити процес, ти мусиш підкинути перстень і торкнутися його двома катанами. Як тільки знімеш його — для всіх час почне текти дуже повільно, і лише для тебе він залишиться звичайним.

— Я зрозуміла. Цього часу мені вистачить. Я зроблю все можливе, щоб зберегти життя близьким та дорогим моєму серцю людям.

Феофанія підійшла, міцно обійняла мене й поцілувала в скроню. Мені стало так затишно й тепло, ніби в обіймах рідної мами.

— Запам’ятай, дитино: ти сильна. У твоїх силах виграти цю війну, тобі лише бракує знань та навичок. Для цього я й дарую тобі цей рік — більше тримати цей світ від Хаосу й Долі я просто не зможу. Вбирай усі знання по максимуму. Основи я в тебе заклала, а ти їх відшліфуєш. А чи говорити комусь — вирішуй сама. Там минуло лише п’ять хвилин, поки ти стоїш у непроникному коконі. Вони навіть ректора викликали! — засміялася Богиня. — До речі, він єдиний, хто теж володіє двома катанами. Виклич його на тренувальний бій — уявляєш, як усі будуть вражені?

— Я нікому не розповідатиму... Якщо й поділюся з кимось, коли душа попросить, то це точно буде не Ян. Інакше він просто не відпустить мене на війну.

— Я б радила розповісти це Стівові, але під присягою, щоб він не зміг нікому переповісти. Зроби це рівно через три місяці після нашої розмови.

— Дякую тобі за все, Феофаніє! — мовила я, надягаючи перстень.

— А це — щоб його ніхто не бачив, — мовила Богиня й повернула камінчик персня донизу. — Коли будеш наповнювати магією — повернеш догори. Іди, а то вони зараз скличуть раду, бо не можуть достукатися до тебе. Іди й пам’ятай: я вірю в тебе!