-18- Старий сторож

"Веселий карась" знаходився на березі занедбаного озера. Сама будівля була не в кращому стані. Склалося враження, що вона доживає свої останні дні і розсиплеться від гарного пориву вітру.

Можна було б подумати, що приміщення пустує, але слабенький димок вказував на те, що в халупі ще хтось є.

Ларс спішився, підійшов до шинку, штовхнув перекошені двері і увійшов. Здавалося, що тут має тхнути затхлістю та занедбаністю. Та ні. Чимале приміщення було чистеньке, де-не-де під стінами ще залишилися лавки, кілька стільців і одинокий стіл. Біля каміну, присвічуючи собі ліхтарем, порався літній чоловік. Він підкидав тоненькі гілочки до багаття. 

— Гей, здоров був, чоловіче! — голосно привітався Ларс.

Чоловік повільно повернувся і скрипучим старечим голосом проказав:

— І тобі доброго здоров'ячка, парубче, яким вітром занесло в наші краї?

Чоловік був сивий, згорблений, лице, мов печене яблуко, та очі сяяли привітно. Він взяв палицю і обпираючись на неї, підійшов до Ларса та простягнув йому руку:

— Я Ігнат, місцевий сторож. Ось наглядаю за цією будівлею. Може кому переночувати треба. Прийде весна, господар розбере її.

— Ларс, мандрівник. — Блер потиснув старечу руку і з сумом обвів бувшу корчму. — Я і мої друзі направляємося в бік кордону, хотіли тут зупинитися до ранку, сподівалися повечеряти.

— О-о! — прицмокнув Ігнат. — А скільки ж вас?

— Семеро, серед нас одна жінка, — коротко відповів Блер.

— Тут є дві кімнатки, в одній живу я, в другій може переночувати ваша супутниця, ну а ви вже тут в залі, на лавках чи на підлозі. В коморі є старі матраци. Їжі немає, але поділюся своїми запасами. Є яйця, пшенична крупа — можна щось приготувати, якщо вмієте!

— Дякую, Ігнате, це набагато краще, чим ночувати просто неба! — Ларс вийняв з кишені золотий і простягнув чоловікові. 

Старець тремтячою рукою взяв монету і промовив:

— Це дуже багато, в мене немає здачі!

— Я знаю, що немає, але мені треба ще прилаштувати коней, бажано їх напоїти і нагодувати.

Ігнат, покрутив золотий і сховав до кишені.

— Тут до корчми, на задньому дворі, прибудований невеликий хлів. До нього можна також пройти через чорний вхід, що йде через кухню. Це так, про всяк випадок. Ходімо, я покажу! 

Ларс пройшов за Ігнатом через обшарпану маленьку кухоньку, але як там не було, в ній теж було прибрано. На тумбочці стояв стіс дещо щербатих тарілок, трохи кухлів. В одному з них, найбільшому, причаїлися дерев'яні ложки і пару ножів. На балці висіло три казанки різних розмірів і пательня. Ось і все приладдя. На підлозі стояв чималий жбан з водою. 

Ігнат прочинив двері, війнуло морозним повітрям. Поки Ларс розмовляв зі сторожем, ніч повністю вкутала все навкруги.

— Он, бачиш! — Ігнат показав скрюченим пальцем на обриси перекошених дверей,  — Ото хлів, туди відведете коней. В дворі криниця. Як справитесь, приходьте варити вечеряти.

Сторож дістав з полиці старий амбарний замок з ключем і світлинець. Підлив в останній олії і запалив.

— Ось, на, бери! Темно, хоч око виколи. І коней замкни, так на всяк випадок. — мовив старий і віддав Ларсові замок та ліхтар.

Блеру нічого не залишалося, як взяти в Ігната речі. Він якось і не думав, що буде не тільки кашоваром, а ще й конюхом. Чоловік вилаявся про себе і пішов до "стайні". Відчинив скрипучі двері, що висіли більше на чесному слові, чим на петлях, вихватив світлинцем вбогі стіни, рідку підстілку з соломи. Хлів невеликий, сімом коням буде затісно, але вже якось переночують. В кутку лежала копиця сіна із різнотрав'я.

Ларс вийшов з хліву і повернувся вулицею до своїх спільників.

— О, нарешті, я вже тут задубів! — озвався Дір.

— Що там? — кивнув в бік корчми Ян.

Ларс обвів всіх поглядом і промовив:

— Корчма не працює, але ми можемо на ніч тут зупинитися. Спатимемо на підлозі, можна на лавках. Для Рамії є окрема кімната з ліжком. На вечерю каша, якщо самі приготуємо. Хлів для коней знаходиться на задньому дворі, тож ходімо їх прилаштуємо!

— А хто всередині? — запитав Гор

— Ігнат — старий сторож нехитрого майна. Сама будівля весною піде під знос.

Ларс підняв високо ліхтар, взяв Красунчика за повід і повів за собою. Вершники спішились і прослідували за чоловіком.