-14- Поцілунки

Ларс вийшов надвір лютий, мов вовк. Думки перепліталися з емоціями, випереджаючи, розбиваючись і знову формуючись. Чоловік вже не міг зрозуміти на що конкретно він злився. На свої незрозумілі почуття до Рамії? На те, що вона розважається з іншими чоловіками? Чи на те, що бреше йому, дивлячись у вічі?

Взявши з підвіконня пригоршню снігу, Ларс обтер лице. "Дідько, ця дівчина вибиває мене з колії! Треба терміново заспокоїтись і кінчати з цим! Вдих-видих, вдих-видих!" - подумки налаштовував себе чоловік, проходжуючись туди-сюди перед вікнами таверни. Потім він  зупинився і струснув головою, ніби проганяючи примарне навіювання.

Коли Рамія вийшла з харчевні, Ларс вже спокійно на неї чекав, підпираючи стіну сусіднього будинку. Найманиця сама підійшла до нього і розпочала розмову:

- Ларсе, ці чоловіки - моя команда. Вони допомагали виконувати всі твої завдання. Ми давно працюємо разом.

Затамувавши подих, Рамія спостерігала за виразом Ларсового обличчя. Чоловік ніяк не відреагував, просто дивився крізь неї, про щось задумавшись.

- Ларсе, ти мене чуєш?! - запитала дівчина, і якомога ближче підійшла до чоловіка.

В ту ж секунду Ларс схватив її в обійми, і помінявся з нею місцями, притиснувши до стіни. І поки найманиця не оговталася, впився в її вуста жадібним поцілунком. Він вивчав, згадував, переконувався.

Рамія навіть не намагалася вирватися. Хоч вона і забороняла собі думати про нього, але її приховані бажання все частіше прокрадалися назовні. Вся її жіноча сутність таємно хотіла саме цього чоловіка. Дівчина прилинула всім тілом до Ларса і з не меншою жагою відповіла на поцілунок.

Рамія прокинулася від того, що щось легенько дзенькнуло в шибку вікна її спальні. Дівчина розплющила очі, поворухнулася і зрозуміла, що в ліжку не одна. "О, ні! Це ж скільки я вчора випила?! Ні, тільки не це, тільки не він!" Спогади вибухали феєрверком, спліталися в картини, мов гірська лавина, навалювалися на несподівано розбуджений розум. Ось вона цілується з Ларсом, довго, пристрасно, мов в останній раз. Потім вони як діти взявшись за руки біжать до гостинного двору раз-за-разом зупиняючись, щоб припасти один до одного в ще одному поцілунку. Ларс веде її до чорного входу. Відмикає своїм ключем двері, і вони, стримуючи сміх, злодійкувато крадуться на другий поверх. Знову цілуються і буквально завалюються до її кімнати.

Вона навіть не встигла зрозуміти, як вони оголені опинилися в її ліжку. Бажання бути одним цілим настільки затьмарило обох, що здоровий глузд відправився в далекий піший похід.

І от тепер він повернувся - мстиво насміхається, гидко зудить і травить душу.

У вікно знову щось прилетіло дзенькнувши. Рамія, кинувши погляд на міцно сплячого Ларса, вислизнула з під ковдри. Прикриваючись портьєрою, виглянула у вікно. Високо в небі виблискувало зимове сонце. Від вчорашнього снігу не лишилося і сліду. На вулиці було досить людно, адже день був в самому розпалі. Під ліхтарем через дорогу Рамія запримітила Гора і помахала охоронцю. Чоловік на мигах показав, щоб вона спустилася, бо є розмова. Найманиця подала йому знак, щоб зачекав. 

Зараз менш за все Рамії хотілося кудись йти, тому в своїх речах вона знайшла папір і олівець. Найманиця написала коротеньку записку, щоб охоронці  стежили за її з Ларсом від'їздом і приєдналися до них за містом. Закрутивши в папірець яблуко, дівчина відкрила вікно і визираючи із-за портьєри жбурнула ним в Гора. Чоловік без зусиль спіймав послання, прочитав, кивнув Рамії в знак згоди і зник в натовпі.

Найманиця прикрила вікно і задумливо дивилась на вулицю. 

Ларс підкрався непомітно і низьким оксамитовим голосом промовив її на вушко.

- Знаєш, Крихітко, за тобою приємно спостерігати, але коли ти носишся по кімнаті оголена - це невимовне задоволення для моїх очей і не тільки!..

Дівчина від несподіванки здригнулася і сполохано обернулася, потрапивши в міцні чоловічі обійми. Розширеними від жаху очима вона глянула на Ларса і з тривогою запитала:

- Що ми накоїли?! 

Блер з ніжною посмішкою подивився на Рамію. В його погляді не було ні жалю, ні каяття. Так дивився мандрівник, який нарешті прийшов додому.

- Канкуна, дев'ять років тому. Це була ти, - ніжно проговорив Ларс.

Він не запитував, а стверджував. Після сьогоднішньої ночі не залишилося жодного сумніву в тому, хто перед ним. Чоловік спостерігав весь вир емоцій, який промайнув на дівочому обличчі. Як він почувався, коли остаточно впевнився, що його рятівниця жива? Щасливим, неймовірно щасливим! Саме так. А ще він зрозумів, що більше ніколи не хоче втрачати цю жінку. Чи це кохання? Ларс не міг однозначно собі відповісти. Він ніколи не кохав. Можливо тому, що не дозволяв собі цього почуття, а бо тому, що ще не зустрів ту, яка б заволоділа його думками, серцем і душею.

Рамія розуміла, що має сказати ще одну правду, адже Ларс або згадав, або здогадався. Чи потрібно це їй?! Минуло багато часу. Відбулися події, які змінили її, сімнадцятилітню дівчину з Канкуни. Тоді, чи не вперше, вона вбила стількох чоловік. Так, вони були покидьки, але ж живі люди. Це не була самооборона, як вчив її наставник. Це був свідомий напад на нападників. Найманиця бачила, як готувалася засідка на Ларса і зачаїлася неподалік. 

Від пережитого Рамія тоді чимало випила. І хоч її організм перетравлював спирте швидше, чим у звичайних людей, його було до біса багато. Так багато, що вона втратила цноту з першим ліпшим чоловіком. Гаразд, Ларс для неї не перший ліпший, але ж він про це не знає та і знати йому не потрібно. Не зараз, можливо колись вона йому розповість.

- Раміє, пробач, що покинув тебе на острові! Мене розбудили мої люди і сказали, що треба вшиватися. Я від тієї отрути, розбавленої алкоголем, не зразу второпав, що до чого. А коли прийшов остаточно до тями, ми вже були у відкритому морі. 

- Ти не впізнав мене, коли я прийшла до гільдії, - сумно зауважила дівчина.

- Так, бо я не пам'ятав твого обличчя. До сну я погано бачив, все розпливалося. Коли прокинувся стало набагато краще, але ти спала спиною до мене, і твоє волосся не давало змоги тебе роздивитися. Правду кажучи, я не відразу згадав всі події вечора і ночі, і подумав, що зі мною просто дівчина для втіх. - сказавши це, Ларс відразу пошкодував, бо Рамія з нелюдською силою відштовхнула його і почала швидко одягатися. Звісно, це в неї виходило погано, бо їхні речі були розкидані по всіх апартаментах. Дівчина знайшла білу блузу і швидко її одягла, прикривши свою наготу