Серце дерева 2. Вихід
Розділ 14
За три дні до смерті Олексій раптом прийшов до тями. Його очі стали ясними, голос - твердим.
- Марку, - сказав він. - Принеси мені дзеркало.
Марко приніс. Олексій довго дивився на своє відображення - змарніле, старе, з глибокими зморшками.
- Я ніколи не пам'ятав, - сказав він. - Але тепер, перед самим кінцем, бачу. Я був там. У дереві. Я бачив кімнати. Бачив її. Вона сказала, що я обрав правильно.
- Ярина? - спитав Марко.
Олексій здригнувся.
- Звідки ти знаєш це ім'я?
- Мені снилося, тату. Усе дитинство.
Олексій довго мовчав. Потім простягнув руку й торкнувся золотої смужки на зап'ясті сина.
- Вона передалася, - прошепотів він. - Я думав, що зможу забрати її з собою. Але ні. Вона обрала тебе.
- Що мені робити?
- Коли я помру, ти підеш туди. Не одразу. Але підеш. І ти зробиш те, що не зміг я.
- Що саме?
Олексій усміхнувся - востаннє.
- Ти зрозумієш.
Він закрив очі. А наступного ранку не прокинувся.
Марко стояв біля вікна, дивився на ліс на обрії й відчував, як золота смужка на його руці спалахує - тьмяно, але впевнено.
Вона чекала. Вони всі чекали.
І він знав: колись він прийде.
#309 в Містика/Жахи
#2022 в Фентезі
Відредаговано: 27.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
