Серце дерева 2. Вихід
Розділ 11
Третій був старим. Він прийшов сам, без страху, спираючись на ціпок. Його очі були вицвілими, але ясними.
- Я чув про це дерево, - сказав він, сідаючи на підлогу. - Шістдесят років тому мій батько сюди ходив. Він казав, що тут можна обміняти старість на молодість.
- Не зовсім так, - сказала Ярина. - Ти можеш обміняти свою пам'ять на здорове тіло. Але ти забудеш усе, що знав. Усе, ким був.
Старий усміхнувся.
- А що я маю пам'ятати? Дружина померла, діти роз'їхалися, друзі повмирали. Я самотній. Моє тіло гниє. Якщо я забуду - я почну нове життя. Чи не так?
Ярина подивилася на нього довго. У його голосі не було відчаю - тільки втома.
- Ти впевнений? - спитала вона.
- Я впевнений, що не хочу доживати в цьому тілі.
- Добре, - сказала Ярина. - Дерево приймає твою угоду. Ти отримаєш молоде, здорове тіло. Але забудеш усе. І ніколи не згадаєш.
Старий кивнув.
Ланцюг на його нозі спалахнув золотом - і розчинився. Тіло старого почало змінюватися: шкіра стала гладенькою, зморшки зникли, спина випрямилася. Тепер перед Яриною сидів чоловік років двадцяти, із порожніми очима.
- Хто я? - спитав він.
- Не знаю, - відповіла Ярина. - Ти сам вирішив забути.
Він підвівся, легкий і пружний, і вийшов у розкриту кору. Ярина дивилася йому вслід. Вона не знала, чи правильно вчинив старий. Але вона знала: він обрав сам.
І це було головне.
#252 в Містика/Жахи
#1772 в Фентезі
Відредаговано: 09.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
