- Пролог -

У нашому звичайному світі без магії, без надприродних істот, без чаклунів жила родина Шевченків. Тетяна і Максим були засновниками студії озвучення.

Вони жили в Білій Церкві. Виявилося, що Тетяна вагітна дівчинкою.

Вони довго думали над ім’ям.

• Може, назвемо її Сара?
• Ні, мені здається, що їй більше підійде Серафима.
• Серафима? Звучить якось небесно. Мені подобається.

Пройшло декілька тижнів, і раптово почалися передчасні перейми, хоча роди повинні були початися через декілька місяців.

Роди були тяжкі, але вже через декілька годин на руках Тетяни була маленька Серафима. Вона виглядала як звичайна новонароджена дівчинка, але на чолі був дивний знак.

Знак нагадував розу. Новоспечена мати придивилася до нього, і він почав сяяти білим і блакитним, а дівчинка на секунду перетворилася на біле лисеня.

Тетяна здивовано подивилася на дочку, хотіла було закричати, але зрозуміла, що тоді дівчинку в кращому випадку заберуть на досліди, тому покликала чоловіка.

• Що таке, дорога?
• Серафима... вона... — почала вона, а дівчинка перетворилася на пташеня і спробувала злетіти.
• Що за? Треба сказати лікарям.
• Ні, тоді її віддадуть на досліди або ще гірше.
• А як ти збираєшся приховувати її магію і символ?
• Символ можна замазати тональним кремом, а магію... будемо уважно дивитися за нею і можемо подати її в онлайн-школу.
• Ладно, як хочеш.

Дівчинка перетворилася назад, а мама поцілувала доньку в чоло біля символу і тихо промовила:

• Все буде добре, Серафимо. Ми тебе захистимо.