11 (1)

Альберт

Я анітрохи не здивувався, коли в двері мого кабінету разом з тихим звуком чужих кроків долинув і приємний аромат гарячих пиріжків з м’ясом та з вишнею. Коли двері трошки привідчинились і на порозі з’явився Георг, я широко всміхнувся йому та махнув рукою.

– Проходь. Я був впевнений, що ти навідаєш мене одразу після оголошення новини про майбутнє одруження.

Колишній король прослизнув до кабінету, тримаючи на розкритій долоні невелику тацю з пиріжками, підійшов до мене ближче, вмостив тацю прямісінько поверх чергових важливих документів, всівся навпроти мене та посміхнувся.

– Радий тебе вітати! Я чув, леді Селена влаштувала вам з Шарлоттою справжнє випробування на міцність… Не думав, що до цього дійде. І не знав, що ти справді був заручений зі своєю помічницею до цього, – Георг кинув на мене підозріливий погляд. – Невже в тебе все настільки продумано, Альберте?

– Анітрохи, – я заперечно хитнув головою. – Взагалі нічого не було продумано. Просто мені пощастило, що Шарлотта опинилась поруч у потрібну мить і що вона саме та жінка, що була призначена для мене одним давнім магічним творінням…

Екс-король примружив свої насичено-сині очі і гмикнув.

– Ти про якийсь давній договір, чи не так? Продав комусь душу? Демону?

– Георгу, тобі чудово відомо, що демонам насправді дарма не здалися наші душі, і все це просто дитячі казочки і дурні балачки, – я демонстративно закотив очі. – Але, коли вже на те пішло, мені справді колись давно довелось заключити договір з однією… містичною сутністю. Душа лишилась на місці, а ще я отримав папірець і мав шукати ту єдину. Чи дочекатись її.

– Дочекався?

– Так.

– І як вона відреагувала? – Георг скептично окинув мене поглядом. – Ніби подряпин не бачу, обидва ока на місці..

– Ти вважаєш, що моя власна помічниця настільки нестерпна, що могла позбавити мене ока? Ну, це як мінімум жорстоко. І ти сам пропонував мені покликати її заміж.

– Так, я пропонував, ти відмовився, і тому я абсолютно переконаний, Альберте, що пропозиції руки та серця не було. Мій інформатор повідомив мені, що леді Шарлотта була трохи розгублена.

– А твій інформатор повідомив тобі, що було далі? Яку магію використала леді Селена для того, щоб перевірити, як скріплено наш шлюб?

Георг кивнув.

– Так. Хоча він не настільки добре розбирається в магії, цей інформатор, та не зміг передати всієї міри небезпеки цього ритуалу. Але мені вистачає власних знань, аби зрозуміти, що наша принцеса-регентка скористалась твоїм дозволом, аби направити проти тебе небезпечну атакувальну магію, застосування якої, між іншим, не те щоб дуже дозволене.

Я схилив голову набік, уважно слухаючи друга.

– Ти цілком правий, – промовив нарешті. – Селена перетнула всі межі здорового глузду. Нам з Шарлоттою пощастило, що я не збрехав. Не знаю, на що вона сподівалась, атакуючи так. Думала, що зможе проконтролювати потік енергії, тож, якщо виявиться, що я кажу неправду, спинить його і просто присоромить? Чи сподівалась лишити Альсорію без правителя? Це було б фактично оголошенням війни.

Георг гнизав плечима, показуючи, що він поняття не має, що саме задумала леді Селена. Справді, ця жінка була занадто непередбачуваною, аби хоч хтось з нас міг щось стверджувати.

Мені не подобалось те, як вона себе поводила. В будь-якого нахабства мають бути межі здорового глузду.

Або леді Селена свої перетнула, або вона мала ще якийсь козир, про який ми з Георгом поки не здогадувались…

– Шарлотта прийняла цю новину не надто радісно, але мирно, – зрештою я вирішив, що поділюсь з другом правдою, принаймні, її частиною. Георга я ні в чому не підозрював і вважав відданим в першу чергу Альсорії, а отже, і нашим спільним планам. – Тож всі мої очі на місці. Однак у нас, окрім леді Селени і мого одруження, яке, здається, доведеться прискорити…

– І вона погодиться? Твоя наречена? На прискорення? – перебив мене Георг, дещо скептично кривлячи губи.

Я розумів, чому він питає. Шарлотта геть не нагадувала покірне дівча, яке згодне прийняти будь-які умови. Власне, вона й не була такою.

– Подумаємо ближче до справи, як її вмовити… Зараз мова про інше, Георгу. Отже, окрім одруження, Шарлотті погрожував її батько, лорд Монблан. І, здається, він разом з іншими аристократами старанно готує спосіб прискорити твоє повернення на трон. Тобі щось про це відомо?

Спокійний вираз Георгового обличчя став не просто похмурим, а відверто злим. З цього я міг зробити висновок, що знає він більше, аніж мені розповідав.

– Відомо, – кивнув він. – Це…

Екс-король не встиг нічого пояснити, тому що в цю мить двері відчинилися настіж, і на порозі завмерла моя наречена-помічниця.

– Альберте, – видихнула Шарлотта, навіть не відсапавшись, – біда.