9 (1)

Альберт

Я навіть не сумнівався, що леді Селена проявить свою знамениту наполегливість в питаннях нашого потенційного одруження – того самого, яке за жодних умов їй не світило. Проте не думав, що вона виявиться в цьому питанні настільки прудкою. Плетиво слів, з яких вона так вміло виготовляла свої небезпечні сіті, виявилось занадто щільним навіть для такого в’юна, як я.

Магічний риутал, про який заявляла леді Селена, був доволі небезпечним. Я сподівався, що їй просто не стане сміливості застосувати щось подібне, тим паче, знаходячись на моїй території.

Що ж.

Я помилився.

– О, – на вустах леді Селени заграла така відкрита та щира посмішка, що, якби я не знав, з ким конкретно маю справу, міг би повірити у її бажання зробити приємне та нерозуміння всього ступеню небезпеки, яку вона несла кожною новою дією,  – на щастя, я дарую подарунки тільки тоді, коли вони повністю готові. І нехай майбрукське світло благословить ваш союз!

Леді Селена підняла руки, і на кінчиках її пальців спалахнуло біле світло. Я бачив все трохи сповільненим: як магічні промені зривались з долонь жінки та линули до нас з Шарлоттою, як Селена посміхалась, повільно хитаючи головою.

Її постать охопило яскраве сяйво. Справжня майбрукська магія, яскрава та сильна, успадкована від матері Селени, королеви Беатріче, могутньої цілительки.

Кожен, хто мав з нею справу, знав: цим даром можна не тільки зцілювати, він ще й здатен атакувати і може бути дуже небезпечним.

Біла магія пронизала мене наскрізь. Тіні розступилися, пропускаючи ритуальний промінь, і я відчув, як спалахнула вогнем мітка. Аналогічний знак загорівся і на шиї Шарлотти; вона скрикнула і міцно замружилась, чи то від болю, чи то від страху – я не міг сказати, від чого саме, бо сам спостерігав за тим, що відбувалось, збоку, майже безсило.

Вогонь майбрукських чар загорівся в мене в грудях. Лава розтікалась жилами, шукаючи зв’язок з Шарлоттою. Уся суть ритуалу була в тому, що зазвичай простий маг не здатен витримати такий натиск самотужки; коли ж він поєднаний з кимось, сила компенсується.

Зазвичай його використовували тільки дракони. Люди – ні, тому що боляче, тому що небезпечно, тому що у нас нема істинних пар, і ми не можемо настільки яскраво застосовувати магію.

Якщо нам, звісно, не допомагають.

Я відчув, як тіні потягнулись до Шарлотти. На відміну від сили, якою послуговувалась леді Селена, моя була ледь помітною і нагадувала шелест листя восени, легкий доторк прохолоди до шкіри. Нічого, що можна легко розгледіти.

Канал зв’язку, що тягнувся від мітки до мітки. Сила, яку я активував нещодавно, поєднавши договір та кулон за правилом, яке розповів мені той, що й дав мою магію.

В мітці спалахнув вогонь. Між мною та Шарлоттою натягнулась тонка нитка, від горла до горла, від серця до серця. На кілька секунд вона стала помітною, а тоді два промені леді Селени зійшлись в коло, змішавшись в цьому силовому каналі.

Магія згасла. Вона опустила руки, і я побачив, що долоні Селени тремтіли, і сама вона ледве стояла на ногах.

Ритуал вимагав великих затрат. Ні, вона його не заготувала, це був експромт. Леді Селена не розраховувала на те, що справді може зіткнутись зі зв’язком між парою, вона не думала, що у мене є домовленість з кимось.

Ще й настільки давня.

Жінка похитнулась. Один з вельмож, що приїхав разом з леді Селеною, обережно підхопив її та допоміг сісти. Принцеса-регент навіть не пручалась, вона повільно опустилась назад у крісло та похитала головою.

– Я вражена, – прошепотіла вона. – Вражена… У вас справді є зв’язок, встановлений багато років тому. Я відчуваю його силу й досі.

Шокованими виглядали і всі інші. Я й сам був здивований, наскільки добре все спрацювало. Я ризикував, сподіваючись на те, що обіцянка Тіарнана виявиться дійсною, але так. Все вийшло. Тепер головне дограти роль до кінця.

– Так, – кивнув я спокійно. – Справді, ми з леді Шарлоттою не стали б нічого приховувати від вас, леді Селено, і тим паче не стали б вам брехати. Навіщо? Адже від цього залежать добросусідські стосунки між нашими державами.

Ті самі, яких абсолютно точно нема.

Вона ковтнула слину, намагаючись подолати внутрішній спротив, і подивилась виразно на Шарлотту.

– Леді Монблан, – хрипко промовила Селена, – прийміть мої привітання. Це дуже приємна несподіванка. Сподіваюсь, ваше весілля буде вже скоро, коли про заручини оголошено… Дивовижно, що ви чекали так довго, перш ніж оголосити про свій зв’язок з Темним Володарем.

– На це були свої причини, леді Селено, – стримано озвалась Шарлотта, але я бачив, як в її зелених очах розгорається вогонь обурення.

Ще б пак. Дівчина ж ні про що не знала.

– В будь-якому випадку, – продовжила вона стиха, – я рада, що все таємне рано чи пізно стає явним. Дякую вам за ритуал, леді Селено. Мало хто ризикнув би провести його так раптово, адже – якби ми не були впевнені в ваших добрих намірах, звісно, – це могло б трактуватись навіть як напад на Темного Володаря.