Розділ 23

Владний бос Степан Нокард повернувся у свій офіс чорний, як грозова хмара. А ще, скажемо прямо і нічого не приховуючи, напідпитку. Бо як почув, що то його дитина буде у Фентекліти, то просто зранку забрів, бідолаха, до найближчого від лікарні ресторану, замовив собі пляшку коньяку і весь його видудлив. От, просто із самого раненька! На годиннику лише десята ранку була. А як кажуть в народі?

Зранку випив - день прожив не марно…. Ні, не так кажуть.

Зранку випив - увесь день вільний… Наче так.

Але моя подруга казала завжди до свого чоловіка: зранку випив - качалку здибав!

Ну, драконів наш алкоголь не дуже бере. Так, злегка в Серпантія в голові зашуміло. Але сам факт!

Отож, злий, ще не протверезілий бос прийшов у такому стані на роботу. А що? Мільярдерам все можна! Глипнув на свою секретарку, котра сиділа в приймальні за столом, і не стримався, визвірився на неї. Адже побачив, що вона знову сьогодні в балахоні, яких він вже бачити не міг. Не привітався, не згадав навіть, що вчора цілував Анжеліку і бажав її незмірно… Коротка в чоловіків пам'ять, а ще на жінок наговорюють!

- Чому ви одягнені не в звичний одяг, як усі нормальні жінки носять? Вам що, немає за що купити звичайну спідницю та блузку, чи штани і футболку? Костюм який небудь діловий жіночий? Чому ви весь час у цих… цих… мішкуватих балахонах? Я не потерплю, щоб якісь високоповажні відвідувачі, наприклад, іноземні колеги-бізнесмени бачили в моїй приймальні… е-е-е… опудало!

Анжеліка не чекала такого! Взагалі, сама була накручена і на нервах, а тут бос увійшов і почав наїжджати! Ясно, що вона теж загорілася, як сірник. Не змовчала. А треба було.

- Сам ви опудало! - крикнула вона, вже не зважаючи ні на статус, ні на посаду, ні на що. - Перш ніж обзивати мене, на себе подивіться! Ви ж п'яний! Подряпаний, як безпритульник! Блідий, як смерть, вся сорочка в брудних плямах, і від вас… від вас… смердить! Смердюк!

Бос аж рота відкрив, бо не чув ще таких слів ні від кого, щоб його, мільярдера, так обзивали.

- А ви миша… гггррр… підколодна! Пригрів на своїх грудях! Щоб я, драк… мільярдер у сьомому поколінні та виправдовувався перед якоюсь сірою пацючкою?!

- Не миша, а змія! - виправила його роздратовано Анжеліка. - Підколодна, в смислі. А от виправдовуватися вам не треба! Я все й так знаю. І чому ви в такому стані, і що сьогодні вас так вибило з колії, шановний пане Степане! І всі ті негаразди, які на вас сьогодні висипалися - закономірні! Якби ви не вели неправильний спосіб життя і не бігали за всіма без розбору спідницями, то жили б спокійно і не хвилювалися зараз за своє майбутнє. Але я все-таки добра дівчина і хочу вам допомогти, хоч ви мене і незаслужено обзиваєте опудалом і хочете наперти на мене ті лахи, тобто їх відсутність, які всі типові секретарки владних босів носять! Заспокойте, пане Степане! Вас обманули, дурбелик ви такий! У вашої коханої Фентекліти, можливо, й буде дитина, але вона не від вас!

Випалила це Анжеліка на одному диханні, а потім замовкла. Стоїть і чекає реакції боса. І дракон замовк, тільки ротом са́пає.

- Ви… Як ви дізналися?! Ви за мною шпигуєте? - дракон був дуже здивований останньою фразою Анжеліки. І нема, щоб порадіти, ще більш злий став. 

- Так! Але не шпигую, а рятую! - задерла носика Анжеліка. - Ви ж довірливий, як чихуахуа! Що не скажуть - всьому вірите!

- Чиху… Ху… Чи… Як хто? 

- Як дрібний песик! Ваша кохана наречена і майбутня дружина Фентекліта сунула хабар лікарці в процедурній. Дуже великий! А та не змогла відмовитися і написала їй папірець, де й вказано, що ви батько! А ви не батько! Тобто… Можливо, й будете колись, але не зараз! Я все бачила! Я там сьогодні зранку була!

- Ага! То все-таки стежите! Як це ви бачили, що таке відбулося? Де ви були? Я не помітив там вашого опудальського балахону! - а в самого одразу ж настрій покращився.

Чомусь він повірив цій негарній балахонистій дівчині, яка схопилася на ноги, гнівно вигукувала йому різні неприємні речі, які спочатку дратували його, а зараз якось він відчув, що це йому… подобається...

Ніхто ніколи так не розмовляв із владним босом, а тим більше з драконом-мільярдером! Не обзивав смердюком і дурбеликом. І чиху… хуа… чих.. Коротше, не обзивав! Всі боялися! А ця не боїться! Он, як очі блищать з-під окулярів, наче зараз блискавки вилетять і в нього вдарять. Просто в груди. В саме серце. 

Дракон зловив себе на тому, що милується Анжелікою.

І говорила дівчина про серйозні речі, які слід було негайно перевірити! Якщо вона й справді стежила, а Фентекліта й справді його обманула з тою вагітністю, то він цього так не залишить!

- Так! - підняв владний бос руку. - Давайте по порядку. Де ви чули про всі ці речі, які розповідаєте, все мені розкажіть і опишіть! Зараз же! Прошу до мого кабінету!

І пішов у свій кабінет, зараза. Звик командувати. 

Анжеліка спочатку хотіла обуритися, а потім згадала, що вона на роботі, а цей нестерпний чоловік - все-таки її начальник, бос. Поправила окулярчики на носі і почимчикувала за ним. 

Дракон щось там у шафі в кутку в кабінеті почав шукати, а сам каже дівчині:

- Розповідайте все. Я вас слухаю.

От, Анжеліка почала й говорити. Все розказує. А сама стоїть і просто вже не знає, що й робити, бо владний бос Степан Нокард дістав із шафи вішак, на якому висіла білосніжна сорочка. І почав свою сорочку знімати і перевдягати нову й чисту. Бо на ньому, й справді, брудна була. Видно, коли з горя в ресторані пив коньяк, то заляпався.