Розділ 13

Розділ 13

- Серпантію, як це все розуміти? - прокрокувала Фентекліта повз Анжеліку, обійшовши її по дузі. Дуже вже епатажно вдягнена була дівчина, такої секретарки точно ніхто не чекав у владного боса і мільярдера. Тому дракониця подумала, що то якась відвідувачка чи ще хтось неважливий.

В принципі, і секретарка, за думкою деяких людей, неважлива особа. І, я вам скажу, помиляються ці люди. Бо секретарка після боса - перша людина в офісі! Навіть головний менеджер не такий важливий, як секретарка! Для роботи, для просування бізнесу, звичайно менеджер головний, а от в плані життя й настрою боса - тут секретарка владарює. Адже вона і чи в гуморі сьогодні бос знає, і коли йти до нього підписувати документи на виписану тобі премію, яку ти чекав увесь рік, підкаже! 

Отже, Фентекліта до дракона підійшла і питає, мовляв, у чому справа.

- Доброго ранку, - кивнув їй розсіяно дракон, влаштовуючись у кріслі зручніше. Не встав, хоч за правилами етикету це й потрібно було зробити, щоб жінок привітати, бо відчув, що якщо підніметься на ноги, то знову назад у крісло рухне. Шок у нього трохи був. І від зовнішнього вигляду Анжеліки, і від появи колишньої.

- Не розумію, про що ти говориш, Фенті, - промовив здивовано. - Але я мушу тут вирішити одну справу, зачекай!

А сам гарячково думає, що б таке придумати, щоб Анжеліку терміново спровадити з кабінету, бо не хотів, щоб вона знала, що він дракон. Он, Фентекліта вже його Серпантієм назвала. Непорядок! Ще здогадається секретарка, що він один з драконів-синів колишнього короля, що претендують на трон. І почне підлабузнюватися, як кожна б зробила на її місці, дізнавшись, що працює у самого, вважай, принца! Можливо, майбутнього короля! Не лише мільярдера. Анжеліка, в принципі, наче не така була, але хто його знає. Отак дракон думав. І поки Фентекліста, теж, між іншим, дракониця, обурливо дивилася на нього і тихо дратувалася, що перервав її вимогливі розпитування, дракон спитав у Анжеліки:

- Ви чому, Анжеліко, не на робочому місці? Ідіть у приймальню і займіть свій стіл! І не пускати до мене нікого! Я зайнятий зараз! Це по-перше! - владний бос розійшовся не на жарт. Злий був не так на Анжеліку, як на її сукню. Так і спопелив би зараз своїм драконячим подихом! - А по-друге, що це на вас за… гм… одяг?

- А я… Хотіла одягнутися в звичайний одяг, який всі секретарки носять, але.., - Анжеліка сьорбнула носиком і поправила на ньому свої великі окуляри. - Але… Я вам потім поясню, чому прийшла так одягнена… З іншого боку, в нас вільне суспільство й королівство. А ви ж не тиран і не деспот в цьому питанні, пане Степане, наче схожі на адекватного начальника! І ми ж з вами домовилися, що на жодні позаробочі дії ви не претендуєте… тобто, я хотіла сказати, не зазіхаєте… чи як правильно сказати… не хочете, - Анжеліка почервоніла в тон своїй сукні, а потім ступила назад до дверей, зупинивши себе, аби не ляпнути щось уже зовсім сороміцьке. Коли нервувала, то могла щось і бовкнути не те. - Ну, я тоді піду? - спитала боязко. - Приступлю до своїх обов'язків! Каву вам зроблю. Ви яку любите? З молоком? З цукром? З сіллю? Може, і ваша відвідувачка теж бажає кави? - глянула дівчина на Фентекліту.

- Я не відвідувачка! - процідила та. - Я наречена вашого начальника! А ви, як я зрозуміла, секретарка? Дивно, що тут, в такій шанованій та відомій компанії дозволяють таке.., - вона зміряла дівчину поглядом.

- З молоком, з цукром, з сіллю, - промовив дракон луною, повторюючи слова дівчини, і зовсім не чув слів Фентекліти.

Тільки Анжеліку чув. Він не любив ні з молоком, ні з цукром, ні, тим більше, з сіллю, але зараз не ладен був гарно сконцентруватися. Адже він помітив, дорогі мої читачі, дуже цікаву особливість Анжелікиної “оперної” сукні: в неї був великий і довгий розріз, аж до верхньої частини стегна! І коли дівчина пішла до дверей, то розріз розчахнувся і звідти… Звідти визирнула досить приваблива ніжка, одягнена в тілесного кольору панчішку. І навіть було видно краєчок підв'язки!

О-о-о! Дракон тому й говорити не міг, бо сукня наче була повністю закрита, а ота підв'язка і ота ніжка, які на мить (всього на малюсіньку-премалюсіньку мить вигулькнувши з розрізу сукні!) привела його в екстаз. В ступор! В приємний шок!

І він зовсім забув про колишню дівчину Фентекліту, яка стояла поруч і слухала діалог дракона й Анжеліки. Думаю, що й замріяний погляд дракона вона помітила, бо спохмурніла, але промовчала. Тільки провела Анжеліку пильним поглядом. Напевно, не розуміла, в чому прикол. Чому це дракон так дивиться на це опудало?

Анжеліка вийшла за двері, причинивши їх.

Але не щільно, шановні мої. Бо коли почула про те, що ця панянка, що спопеляла її поглядом, є нареченою владного боса, то дівчину пронизало несподіване й дивне почуття. Дівчина ніколи ще не відчувала такого.

Так, ви вгадали! Ревнощі! Вони гострою скалкою вп’ялися в серце й кололи там.

Тому Анжеліка зробила те, чого ніколи в житті не робила, адже була дуже чесною й порядною дівчиною: почала підслуховувати.

Владний бос Степан Нокард так їй подобався, що вона вирішила дізнатися про нього більше. А коли побачила цю його наречену, котра виявилася ну просто неймовірно вродливою, то просто не могла стриматися, щоб не підслухати.

Ох, кохання робить нас шаленцями і навіть у дечому злочинцями, вам не здається? Під його впливом люди коять інколи дивні речі, які ніколи не зробили б при здоровому глузді. А те, що глузд ставав сповнений романтичних бажань, сподівань та прагнень, коли людина закохана, то це факт!