Розділ 9

Наступив вечір, а потім і ніч взяла в полон місто Румбантію. Владний бос, а нині пацієнт румбантіївської лікарні, дракон-мільйонер Степан Нокард визирнув у коридор зі своєї палати. Там було тихо й порожньо. Чоловік рішуче мотнув головою, поправив на грудях відлоги лікарняного халату, який сьогодні отримав від строгої санітарки (яку всі звали Манюня, хоч була вона утричі більша за Степана), і рішуче ступив за поріг. Він щойно випив усю жменю піґулок, якими поділився з ним його новий знайомий Агамемнон Ромашка, і відчував себе трохи дивно.

Ви не хвилюйтеся, я одразу ж скажу, що піґулки ці дракону не зашкодять точно. І вони, звичайно, не так на дракона впливають, як на людину. По-іншому діють, це безсумнівно. Бо дракон це не людина! Крапка!

А от як діють? Це питання відкрите і ніким ніколи не вивчалося. І навряд чи буде вивчатися. Бо у драконів свої хвороби і свої ліки. Зовсім не такі, як у людей. І їх не піґулками лікують, а магічним заклинаннями. Тобто, невідомо було зовсім, як ці таблетки на загальний стан дракона Степана Нокарда подіють...

Він хоч би з кимось проконсультувався, чи що! А то прийняв незнайомий і невідомий нікому препарат і навіть не чхнув! Так не можна! Заборонено! 

Запам'ятайте, любі читачі: ніколи ні в якому разі не приймайте невідомі ліки! Та ще й у такій кількості, як владний бос їх заглитнув! Не може витримати людина такого знущання над організмом, організм може образитися і відмовитися функціонувати!

А дракон же подумав, що раз він в людській іпостасі, то вже наче людина і ці ліки йому допоможуть бути бадьорим та привабливим у чуттєвому сенсі, тобто захоплювати жінок феромонами. І ще подумав, що він і дракон також, так би мовити, два в одному, тому йому від жмені піґулок нічого не станеться, а ефект впливу на жінок може посилитися! А я ж кажу вам, а хто його знає, що бути може?! Невідомо!

Дракони ж дуже на крокодилів чи ящірок схожі, чи на цих, як їх, варанів і інших подібних ящерів, тільки здоровенні дуже і з крилами. Тобто, близькі в драконячій іпостасі до тварин. А на тварин ого як наші ліки впливають!

От, наприклад, для порівняння вам. Ви валер'янку п'єте, заспокоюється і вас хилить у сон. Правильно? А як діє валер'янка на котів?! Ото ж бо й воно! Зовсім інший ефект! Але повернемося до нашого бадьорого, повного феромонів та життєвих і чоловічих сил владного боса…

“Це відбудеться зараз! - думав чоловік, намагаючись ступати тихо й рухатися без зайвого шуму. - Я повинен побачити цю дівчину в її істинному вигляді! Без одягу. Ну, добре, в білизні. Або просто без того гидкого балахона, на який я вже не можу дивитися! Так і збожеволіти можна! А мені треба мати здоровий глузд! Іще ж треба істинну пару шукати! І королівством Крепція правити! Я ж не дурний, розумію, що брати все на мене спихнути хочуть! І кинути всеньке королівство я не можу, бо ж без владного правління драконів Крепцію можуть захопити племена Туманії! Тому мені одружитися треба, а тут така халепа! Я, замість того, щоб істинну пару шукати, за секретаркою бігаю! Та навіть і не секретаркою ще, кандидаткою в секретарки! Сором один, як комусь розкажеш!”.

Отакі думки були в голові дракона, коли скрадався він напівтемними коридорами лікарні. Бо під стелею висіли в коридорах лише тьмяні нічники, які мало світла кидали на підлогу. А на сходах - взагалі темно було, хоч в око стрель! Майже навпомацки йшов наш дракон. А задіювати магію боявся, бо міг хтось помітити й викрити його драконову сутність, а то й взагалі - до смерті перелякатися. Бо побачити чоловіка з червоними яскравими очима, які, мов прожектори, освітлюють шлях - то, зрозуміло, таку картину не кожен витримає. А в лікарні люди й так хворі, мало що може бути! Тому дракон, як звичайна людина, в стіни тикався, на сходах оступався, чортихався й лаявся, але повільно й невідворотно наближався до палати Анжеліки.

От він вже і в перше крило лікарні спеціальним переходом пройшов, і почав наближатися до дверей палати дівчини. 

І пощастило йому, що нікого й не зустрів по дорозі. Нічний обхід ще не почався (був і такий тут), а вечірній закінчився.

Приймальне відділення і рецепція були в лікарні на першому поверсі, а отже, ніхто, по ідеї, не міг перешкодити дракону спокійно пройти до Анжеліки. Туалети в кожній палаті були, тобто ніхто з пацієнтів не вибігав і не мчав у темноті й гарячково по довгенному коридору в загальний туалет на поверсі, як інколи буває в наших лікарнях. Та й спали всі пацієнти давно, втомлені від процедур, хвороб та від зусиль, витрачених на те, щоб одужати.

А тепер залишимо нашого дракона біля дверей Анжелікиної палати, де він вже взявся за ручку і навіть трохи двері прочинив із наміром швиденько прошмигнути туди, щоб його ніхто не застукав у коридорі, і повернемося по його шляху десь із десяток кроків назад. На початок коридору, по якому наш дракон ішов.

А там відбувалися дивні речі. По коридорах лікарні, які були прилеглі до тієї траєкторії шляху, яким дракон ішов до Анжеліки, та по сходах рухалися люди. Це були жінки. Переважно пацієнтки, які не спали о такій порі і до палат яких природним чином (у лікарні були протяги) проникли феромони дракона Серпантія. Було й кілька медсестер, які чергували цієї ночі, а також санітарок, серед яких масивністю та курпулентністю виділялася окрема тінь санітарки Манюні.

Якщо ви коли-небудь дивилися фільми про зомбі, то, в принципі, можете уявити цю картину. Жінки йшли тихо, повільно, і хоч були при розумі, при пам'яті, на відміну від зомбі, але кожна відводила погляд і робила вигляд, що просто так прогулюється темними коридорами лікарні, от, закортіло вийти й подихати чистим повітрям коридору, а не цілеспрямовано іде за покликом невідомо чого. Тобто, відомо чого. Десь тут ходив чоловік, який приваблював з неймовірною силою! І слід було піти й знайти його! Отака сила феромонів була у дракона-мільярдера!