Епілог

Сонячне проміння відбивалося від снігових шапок гірських вершин, роблячи їх схожими на гори дорогоцінного каміння. Струшували з себе сніг, здригаючись під нечастими поривами вітру, кострубаті ялинки та сосни. Вилася дорога перевалом, ще ледь помітна. Але водночас тягнувся перший обоз із Горенґвіля.

Торговці та майстри поспішали знову налагодити справу. Воно й зрозуміло, після довгої несподівано ранньої негоди.

Там, серед цих людей, що залишали північне містечко, була і вона – Трісс Трев. З невеликим рюкзаком за плечима сповнена рішучості розібратися в минулому, а потім і побудувати майбутнє, вона брела за санями льєри Мойрани, що вирушила на закупи. Зібравши з собою найцінніше – диплом, книгу, пироги Роуз і суннару, що ув'язалася за нею. Це все, що вона взяла із собою. Ну ще спогади, гіркі та важливі. Про того, кому віддала своє серце.

– Що ти будеш робити? – серйозно спитала Роуз, спостерігаючи за зборами Трісс напередодні від'їзду.

– Не знаю поки. Спробую вступити до університету у столиці. І знайти спосіб повернутися до Аратсішану. Мені потрібно зрозуміти, що трапилося. Та й… Це єдине місце у всьому світі, де такі, як ми будемо самі собою. І нас не переслідуватимуть за те, що ми саме такі.

І не посперечаєшся. Це Роуз вже звикла до такого життя. Мало того, вона змогла побудувати свій світ, своє щастя. А Трісс треба було дбати про своє майбутнє.

Хіба посперечаєшся з її рішенням?

І спостерігав за відходом ще вчорашньої адептки-цілительки тільки величезний, нерухомий, як гірський камінь, чорний дракон. Довго. Нерухомо і тужливо-приречено, наче надгробний камінь. Він наче прощався.

Тільки коли караван зник з поля зору, дракон зірвався з місця, піднімаючись, гублячись серед білих хмар, і видав таке ревіння, що здавалося тріснуло саме небо.

Нілай, рефлекторно поправивши хутряний комір, підвела погляд, наче точно розуміла, де саме страшний величезний ящір. І хмикнула, скоріше всміхнулася, аніж щиро раділа.

– Ти не відпустиш її просто так, – промовила вона, ніби дракон міг її почути. – Не зможеш відмовитись від неї. Дракони не відмовляються від своєї пари. Вам обом потрібен час. Але доля все одно вас зведе разом. Згодом…

Кінець першої частини.