Розділ 14

Він ривками спускався вниз, відщеплюючи спочатку сукню, а потім послабив шнурівку корсета. Його цілунки все більше наближалися грудей, а потім зупинилися. Він чекав на мою реакцію, а я тільки вагалася. Чула, як стукотить моє серце, боялась, що буду покарана.

Знала, що з цього нічого не вийде. Але здається, що він читав мої думки. Він одягався і трохи віддалявся від мене. Все в цьому було так дивно. Можливо, усе, що він робив і робить, допомагає танути кризі у його серці.

— Констанціє, знай, ким ти не була, я завжди буду тебе любити. Бо ти така як ти є, ти так багато перетерпіла болі, і не зламалась, — промовив він тихо, — І я б хотів навчитись цього. Бо в мене не було такої сили як в тебе.

— Ти мене любиш… — прошепотіла я, а мої очі наповнились сльозами, а потім нове видіння.

Кристали льоду були розташовані на полі, зростаючи на висоту кількох метрів. Кров змішувалася з білим снігом. Сліди заклять спускались до землі. На великому кам'яному вівтарі були серця, а поряд на кожній сходинці лежали тіла: моє, Адріана, брата і кронпринцеси. На другому рівні розташовувалося складне тіло імператора, а нижче — череп моєї матері.

Битва була програна, але не всі мої пророцтва здійснилися.

Так сталося в одну темну ніч. Я боялася, що викинуть мене з академії, але все одно пішла виконувати своє завдання. Мені було сказано залишити свій амулет та енергетичний слід. Тоді мене мали швидко знайти й звинуватити у вбивстві жриці любові, яку вбив Альберт Ной, добре відомий маніяк у нашому світі. Він був новим Джеком Різником, чия жорстокість шокувала всіх.

Але після нашої зустрічі зі скальпелем в його руках, в нього з'явилася конкурентка. Чи, точніше, вона. А потім я просто взяла той амулет і перемогла в цій жорстокій грі. І знаєте, я не збираюсь померти в такому молодому віці.

З роками я зрозуміла одну річ. Єдине, що я можу робити зі своєю долею, це виживати. І тепер я повинна повернутися до того, що було раніше. Я просто не хочу помирати. Після років нещастя, невдалих спроб і стеження смерті за моїми кроками, це не приносило мені щастя або полегшення. Пройшла стільки років блукання в темряві, і коли з'явилась надія, я не збираюся піддаватись смерті. Навіть якщо для цього мені доведеться пожертвувати багатьма речами.

Я вивчала темну літературу й експериментувала з темними матеріями, поки в Айсхоллі готувались до нашого весілля. І в одну безсонну ніч, коли туман закривав горизонт, я знайшла відповідь, яку так довго шукала. Це був зношений гримуар з дивним символом на обкладинці. На зачерствілих сторінках я знайшла опис цікавого ритуалу, який міг змінити все. Меч, втілення печаті, зруйнує його, а меч, що перебуває в мені, поверне їх до воріт пекла. Але тільки той, хто не згорить від нього і не замерзне кригою, буде його достойним.

— Про що задумалась принцеса? — запитав у мене він та провів рукою мені по плечах.

— Щось зруйнувало печать, і якщо вбити хоч одного демона всі втратять оболонку і відправляться до пекла, — відповіла я.

— Ти б краще посапала, виглядаєш стомлено. Я готовий цим зайнятись, а ти не муч себе, — попросив він та взяв мене на руки.

— Я не можу спати. Мене переслідує один і той же кошмар, і я боюсь що він здійсниться, — сказала я та засмучено опустила очі.

— Якщо він такий страшний, обіцяю я не дам йому здійснитись, — промовив він та ледь поцілував мене у губи.

Він привів мене до своєї кімнати й посадив на ліжко. Я закуталась у ковдру і повільно заснула. А він продовжував досліджувати той гримуар. Він розумів, що тільки він може розгадати його та зняти своє прокляття, яке було платою за життя сотень людей. І за її життя, жінки, яку він кохав. Місяць злегка освітлював темні голубі шпалери, а свічки тремтіли від кожного подиху, зливаючи розплавлений віск на стіл і заповнюючи повітря специфічним запахом, який змішувався з холодним повітрям.

І ось прийшло прозріння. Єдиний спосіб перемогти — надурити долю і прохати прощення у богині Саннани. Вона прокляла наш рід, але обіцяла зняти прокляття, коли прийде час. Можливо, час настав. Можливо, те, що є між ними, може розірвати це прокляття. Це була ціна за перемогу над злом. Це була ціна за печать, що запечатала демонів і принесла нам мир на багато років.

Я прокинулась не у своєму ліжку, що і належало мене і я підскочила з ліжка. Я швидко згадала. Він приніс мене сюди. Весь він не спав протягом усієї ночі. Я замоталась у накидку і повільно піднялася з-під ковдри. Сонце вже пробивалося крізь штори. Ну, і буде сюрприз, коли Нора не знайде мене у кімнаті, а ліжко залишиться недоторканим. Вона точно буде здивована.

— В тебе є 5 хвилин, щоб дійти до кімнати, ти ж не хочеш, щоб про нас подумали не то, — промовив він, не відриваючись від своєї роботи.

Я послухалась його та швидко повернулась до своєї кімнати. Мої зусилля з розстелення ліжка та витягненню ковдри з-під матраца були невдалими, і я навіть не знала, куди діти всю ту гору декоративних подушок.

Я вже уявляла, як вона подумає, коли побачить, як я намагаюсь імітувати те, що я все ж таки провела ніч у своєму ліжку. Але скрип дверей, і я вже уявляю її здивоване обличчя. Вона точно здогадається, що я не розстелила ліжко, так само як ніхто з моїх служниць, жодну з яких я ще не бачила.

— Міс, що ви робите? — запитала  вона та здивовано подивилась на мене, а її погляд я досі відчувала на своїй спині.

— Рятую свою репутацію. Не хочу, щоб всі це не так зрозуміли, — відповіла я та відкинула спроби його розстелити, — Так, ти прийшла я посунулась, ти допомогла вдягнутись і застелила ліжко. Все.

— Як скажете, — промовила вона.

Після швидкого сніданку я разом з Норою спустилась у місто. Сьогодні погода була набагато кращою. Вулички виглядали привітніше, а на одній з них мене зупинила жінка в темно-фіолетовій сукні. Її каштанове волосся було зібране в високий пучок та прикріплене кількома шпильками у східному стилі. Її яскраві бурштинові очі миттєво спіймали мій погляд, і вона швидко підійшла до нас разом зі своєю супутницею.