Пролог

14 березня 2001 року

Ще одна типова шльондра. І знову я помилився, вважаючи, що зустрів саме ту  – не таку як інші, але вкотре обпікся, дозволивши їй пошити мене в дурні. Я ж знав, що всі жінки однакові. Всі вони тільки прикидаються недоторканими, а насправді їхня брудна фантазія не знає меж. Секс, розпуста, безвідповідальний спосіб життя. І після цього вони заводять сім'ї, народжують дітей і вдають з себе зразкових матерів, а згодом взагалі перетворюються на поважних бабусь, які навчають молодь правилам поведінки. Але всі вони, незалежно від віку, за сутністю своєю однакові. Хтиві тварини, що думають виключно маткою, як би вони того не приховували. Як огидно спостерігати за їхнім лицемірством, коли вони вимагають, щоб їх вмовляли перед тим, як затягнути до ліжка. Адже вони самі цього жадають. Бажають, щоб над ними знущались, щоб до них ставились, як до ляльок для статевих втіх.

Тому й покидають нас – хороших хлопців, промінюючи на тих, хто дивиться на них виключно як на м'ясо. І вони ще вимагають до себе гідного ставлення? Ні в якому разі. Якщо ви позиціонуєте себе як футляр для статевого органа, то такими ви й є. І ставлення до вас буде відповідне. Найгірше те, що однією з таких лицемірних тварюк є моя мати. Все дитинство вона намагалась знайти мені нового вітчима, роблячи вигляд, що так і має бути. Ніби нормальним є те, що у жінки за життя було більше одного статевого партнера. Але їм мене не зламати. Не нав’язати мені свої збочені цінності, начебто в аморальній поведінці немає нічого поганого. Хочете розпусти? Буде вам розпуста.

За слабкість необхідно платити...