Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок

Розділ 22. Різдвяний бал

Два дні потому. Амелія

День балу настав. Наш дівочий батальйон піднявся ще на світанку — наче й не ніч була, а коротка перерва перед війною. Почалися запеклі збори на свято, яке батько жартома назвав «орковою навалою». Ми, звісно, трохи дулися на нього за такі порівняння, але все одно, пробігаючи повз, кожного разу по черзі цьомали татуся в щоку. Бо ну як на нього ображатися, якщо тато зробив нам справжній царський подарунок?

Родові прикраси нашої бабусі були підібрані під вбрання кожної з сестер. Мені дісталися просто розкішні смарагди, що ідеально доповнювали мою сукню та підкреслювали колір очей. Я закохалася в них з першого ж погляду!

День непомітно добігав вечора, а ми вже завершували останні приготування. Батько давно влаштувався в холі з газетою в руках, терпляче очікуючи свій «квітник». Одна за одною ми виходили зі своїх кімнат, урочисто спускалися вниз і ставали перед татом в рівну шеренгу. Коли всі зібралися, він нарешті відклав газету, підвівся і підійшов до мене, як до найстаршої доньки:

— Рядовий Амелія, взвод готовий?

— Так, мій генерал! — я встала по стійці «струнко», і миттєво почулося дружне хихотіння.

— Відставити сміх! До карети — вперед, кроком руш! — урочисто скомандував батько, і ми, весело перемовляючись, поспішили до виходу.

Бал, чекай на нас!

А вже за пів години наше сімейство прибуло до палацу, який сяяв у вогнях, створюючи навколо справжню казкову атмосферу. Височенні арки, різьблені колони, що виблискували позолотою, і величезні люстри, схожі на розсипані сузір’я, — все це змушувало затамувати подих. Сестри схвильовано перешіптувалися, поспішаючи за батьками, а я ж… я весь час оглядалася.

Не знаю, кого саме я хотіла побачити. Точніше, знаю. Але зізнатися в цьому навіть самій собі боялася.

Я відволіклася на розглядання гостей і мало не загубила своїх рідних у натовпі. Оце було б весело: загубитися серед знаті та слуг, блукаючи між залами, шукаючи рідні обличчя! На щастя, вчасно зорієнтувалася: батько стояв трохи осторонь, жваво спілкуючись зі своїми друзями та товаришами по службі, мама вже влилася в компанію поважних дам, які зосереджено обговорювали вбрання гостей, періодично поглядаючи на новоприбулих.

А ми з сестрами, не надто зацікавлені в палацових інтригах, зручно вмостилися на м’яких диванах, звідки відкривався чудовий вид на танцювальну залу. Під милозвучну музику закохані крутилися у вальсі, а ми спостерігали, обговорюючи, хто з юнаків симпатичний, а хто танцює так, ніби в нього ноги вперше з’явилися.

Час плинув, аж раптом зал почав затихати. Навіть музиканти, які до цього невпинно грали, опустили свої інструменти. Всі погляди спрямувалися до головного входу. До зали входили король із королевою та їхні сини. Велично, ніби зійшли зі сторінок легенд. Монарх посадив свою дружину на трон і вийшов вперед, щоб привітати підданих.

— Ой, зараз почнеться, — шепнула мені сестра.

— Якщо знову хвилин на сорок розтягне розповідь про велич королівства, я тихенько вмру від нудьги, — пробурмотіла я у відповідь.

Король говорив урочисто й впевнено, а його голос лунав під високими склепіннями зали, змушуючи навіть найбільш легковажних гостей дослухатися до кожного слова:

— Я радий вітати вас на щорічному Різдвяному балу, який триватиме рівно тиждень. І в цю святкову ніч хочу побажати вам забути старі образи й навчитися жити сьогоденням. Вірте в казку, і нехай чарівництво увійде у ваші життя!

З цими словами він легким рухом руки вказав на центр зали, і просто перед ошелешеною публікою розцвіла розкішна омела, її листя виблискувало сріблястим сяйвом, а маленькі ягідки блищали, ніби зорі.

— Це мій маленький подарунок тим, хто бажає відкрити свої почуття та попросити благословення у богині, — продовжив король, поглядаючи на гостей з легкою усмішкою. — Тож, можливо, серед вас знайдуться сміливці, готові відшукати своє кохання просто зараз?

Його Величність завершив промову, а зал негайно ожив. Гості зашепотілися, дехто одразу ж почав шукати омелу очима, а дівчата кокетливо поглядали на кавалерів, немов натякаючи: «Ось вона я, ну ж бо, роби хід!».

Я теж із цікавістю почала оглядатися, хоч і сумнівалася, що знайдуться такі, хто зважиться на публічне визнання. Водночас мене розважала сама ситуація — от якби зараз хтось підскочив і заявив: «Так, це моя доля!» — ось це було б видовище!

Але раптом я помітила, що навколо запанувала якась напружена тиша. Спершу лише легкий гул, потім шепіт, а далі перші чіткі слова:

— Йде… Дивіться, він йде! - Хвиля здивованих поглядів і легкого ажіотажу прокотилася залом, змушуючи мене здивовано нахилити голову. Хто це «йде»? І чому всі так завмерли?

Я неохоче повернула голову, і щойно побачила, хто ж цей загадковий «він»… серце тривожно тьохнуло. Я навіть витягнула шию, намагаючись розгледіти того сміливця, що вирішив скористатися нагодою й освідчитися перед усіма. Але, як на зло, стояла надто далеко й бачила лише спини гостей, які завмерли в очікуванні.

А потім він заговорив. І я ледь не втратила дар мови, почувши цей голос.

— Я, Кіларіан Вінгед, перед богинею і людьми клянуся навчитися любити й розуміти свою дружину, Амелію Вінгед. У радості й у горі я завжди буду поруч із тобою. Ти пробачиш мене? Даси мені шанс, рідна? Він говорив, а мої руки трусилися, сльози самі котилися з очей.

- «Дракон... Це ж дракон…» — шепотілися навколо.

Я була... ой як зла! Така зла, що, здається, могла б зараз і сама вивергнути полум’я. Впевнена, що кожен у цьому залі чудово розчув ім’я дружини, яке він виголосив. Усі романтичні думки миттєво вилетіли з голови, залишивши там тільки образу.

Як він міг?! Я ж просила! Я ж чітко сказала: "Забудь! Відміни! Позбудься!".

А тепер не тільки моя родина, а й увесь придворний світ знає, що Амелія Стайлінг заміжня. І нікого не зіб’є з пантелику зміна прізвища. Не так вже й багато дівчат на балу звуть Амеліями, а ще менше з них відповідають за віком і статусом. Дати раду простенькій головоломці — "Хто ж ця загадкова місіс Вінгед?" — не складе труднощів жодному придворному пліткареві.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше