Глава 74. Портал на північ – це вам не жарти

Повернувшись до рідних, що чекали нас на околиці лісу, я почала обіймати сестру, за нею пішла Кларіс, ну а далі й інші родичі підтягнулися.

- Тож які у нас далі плани? Потрібно відправити Астелію до батьків, а потім полетимо назад. - Вірраліан одразу взяв у свої руки складання нашого подальшого плану дій.

- Асті я переправлю сам, - всі тієї ж миті обернулися на крижаного мага, що мовчав до цього.

- Ти порталник? - Наперед виступив Кіл, уважно розглядаючи незнайомця.

- Так, саме так я знайшов її тут. Просто почепив маячок, а коли йогоза зникла, я захвилювався і телепортувався прямо до неї, опинившись у літній резиденції короля, - сестра хотіла було обуритися, але мій дракон перебив її, захоплюючись умінням чужинця:

- Неймовірно! Просторовий перехід, і навіть межа не стала на заваді, - прокоментував мій чоловік, але хлопець відмахнувся:

- Х'юмленд з північною провінцією має лише номінальний кордон, там немає захисту як такого. Та й пересуватися я можу тільки в те місце, де був раніше або слідом за своєю магічною міткою, - розкрив свої карти маг.

- Я б йому не став довіряти, - висловив свою думку Лір.

- І мені він здається якимось каламутним. Навіщо мчати стрімголов за дівчиськом, яке ледве знаєш, - підтримав його Сім.

- Гей, взагалі я тут, нічого, що ви мене обговорюєте? - стрепенувся житель півночі, але брати відмахнулися від нього, як від настирливого комара.

– Тоді що вирішуємо? - Вірраліан задумався, - не хотілося б перебувати в королівстві довше, ніж це необхідно.

- В принципі я можу створити стаціонарний портал у наш родовий замок, і ви всі зможете переміститися на північ разом з нами, - запропонував хлопець ще один варіант, йому явно хотілося справити враження на Астелію.

- Перемістиш усіх нас десятьох? - З сумнівом запитав Кіл, і крижаний кивнув:

- Без проблем. І, до речі, мене звуть Ірміан Валерійський, - гордо представився він.

- Угу, - відповів йому мій чоловік і ми всі відійшли трохи убік, звільняючи магу простір для створення порталу.
Я з цікавістю дивилася, як Ірміан творить чаклунство. От ніби живу все життя серед магів, а щоразу доводиться дивуватися, коли хтось може створити таке, що тобі й не снилося. Ех, ось би й мені навчитися. Здається, я зітхнула, бо хлопець з усмішкою глянув на мене і заговорив:

- І ти так зможеш, тобі тільки повчитися треба, жителі півдня цьому не навчать, - я з подивом подивилася на крижаного мага, а потім запитливо на свого дракона.

- Пізніше Амі, спочатку вивчиш основи, - ура! Він не відмовив! Все ж таки золото в мене, а не чоловік.
Не встигла я досить і порадіти, як раптом пролунав гуркіт, і перед нами утворився портал, який вів до якоїсь кімнати.

- Моя спальня, - скромно розповів крижаний маг. - Найпростіше у найзнайоміше місце створювати. Раджу поквапитися, довго його тримати я не зможу, - зізнався хлопець, і наші чоловіки відразу ж зробили крок у портал, ми пішли слідом, стовпившись біля величезного ліжка з зеленим балдахіном. Останнім у кімнату зайшов Ірміан.
А варто нам усім було вийти з кімнати Валерійського, як нас оточили охоронці замку. Злагоджено вони однак працюють.

- Це гості, - наш добродушний господар виступив уперед, і воїни відразу опустили зброю. - Прошу, - він показав на сходи вниз, і почав спускатися.
Ми одразу ж пішли за ним і за хвилину опинилися у великій їдальні. Нам запропонували чи сніданок, чи обід (у часі я трохи загубилася), а похмуре північне небо ніякої підказки з цього приводу не давало.

- Я відлучуся ненадовго, треба сповістити батька та батьків Астелії, впевнені вони хвилюються, - хлопець відкланявся, залишаючи нас одних.
Тим часом слуги стали споро накривати на стіл, а ми зайняли місця, чекаючи на господарів замку.