Розділ 73. Людські маги проти драконів: як не вбити, при цьому не програвши

Амелія

Ми вже практично пробили захист, коли я відчула недобре. Магічний зашморг прилетів звідкись з боку і міцно стиснув мене, не даючи можливості поворухнутися чи використати силу. Мене просто сповили. Я грізно рикнула, намагаючись вирватися з магічного захоплення, але де там. Заклинання невідомого мага тримало міцно.

Десь біля стіни кричала Асті, але крижаний маг не підпускав сестру до мене і правильно робив, я буду рада, якщо хоча б їм вдасться втекти та привести допомогу. Однією мені точно не впоратися з такою кількістю ворогів.

Припинивши вириватися, я почала збирати магічну силу для одного-єдиного удару, плануючи знести не тільки утримуючі мене пута, а й кількох магів поблизу. І ось коли я вже була готова атакувати, раптом почув голос свого чоловіка:

— «Амеліє! Тримайся, ми поряд!», — лише одна фраза, але таке полегшення. Я шумно видихнула, відпускаючи страх, що стиснув зсередини, і приготувалася чекати, впевнена у Кіларіана є якийсь план.

А за кілька хвилин я почула грізний рик свого ультрамаринового дракона. Він летів до нас з боку лісового масиву, а за ним поспішали інші родичі. Справжня драконяча сім'я, частиною якої я стала.

Я помітила, що Асті перестала метатися, схоже здогадалася, що це за нами, але от крижаний маг дивним власним захопленням продовжував утримувати мою сестричку. Чи не мав він на неї види?

Треба буде влаштувати йому допит із пристрастю. Так, не про те я думаю, спочатку нам потрібно буде вирватися зі склавшоїся ситуації. Дракони вмить оточили купку магів, і не так вже їх і багато, всього кілька десятків. Це проти однієї недодракониці можна сміливо виступати, а коли нас вісім, то тут вже зовсім інша перевага сил.

Сімейство Вінгедів відразу почали відтісняти приголомшених магів від моєї тушки, а я спробувала розправити крила, але ласо продовжувало утримувати мене, не даючи зрушити ні на міліметр. Діяли дракони акуратно, жодних бойових умінь не застосовували, і це було помічено розлюченим монархом:

— Це напад! Знищте їх! — Кричав він, дедалі більше розпалюючись, і маги послухалися свого владику, розвернулися в бік синьокрилих і розпочали масивну атаку заклинаннями та чистою силою. Це як бити тварин, знаючи, що ті не можуть відповісти на повну силу, боячись нашкодити.

Король ступив вперед, сам він був чарівником далеко не слабким, а усвідомлення того, що на нього нападати не будуть, надало монарху сил, і він з пекучою ненавистю кинувся на мого дракона, зайнятого трьома вогняними чарівниками.

— Риирігх, — я метнулася вперед, але зашморг тримав міцно, не даючи мені можливості захистити свого чоловіка.

—«Кіл! Ззаду! Обернися!», — кричала я через ментальний зв'язок, але мій чоловік був дуже захоплений боєм, намагаючись не зачепити магів, але й себе при цьому захистити.

Король, побачивши цю картину, набрався сміливості і сформував у своїх долонях величезну вогняну кулю, примірив її в руках і щось почав нашіптувати, збільшуючи розміри смертоносної магічної зброї. Я безрезультатно намагалася достукатися до свого дракона, а час вже йшов на секунди, і тоді вирішила.

Зібрала всю свою силу, все бажання врятувати коханого в одному-єдиному пориві і з жаром знесла і зашморг, і мага, що його тримав. А далі не замислюючись, я попрямувала в бік монарха і завалила його на землю, нависаючи всією своєю тушкою над зляканим чоловіком. Вогняна куля при цьому зірвалася з його рук і полетіла кудись убік, не завдавши нікому шкоди.

Поле бою миттєво затихло. Маги опустили свої руки, відступаючи на крок від драконів, Вінгеди ж завмерли в німому подиві, а Кіларіан почав розвертатися в наш з королем бік.

І в цей момент на галявині перед палацом з'явився портал, з якого вийшла королева, нащадний принц та їхня охорона, жінка зупинила рукою своїх захисників і рушила у наш бік, змушуючи магів, що боролися на боці чоловіка відступити ближче до будівлі резиденції.

Вона кивнула старшому драконові, який вже перевтілився і виглядав, наче втомлений чоловік середнього віку, і рушила до мене.

— Ну що, любий, догрався? — Вона звернулася до монарха, що лежав на землі, анітрохи не боячись  мене. — Як цього разу виплутуватимешся? — Чоловік їй так і не відповів, і королева похитала головою.

Правитель поворухнувся під моєю лапою, намагаючись підвестися, але я цього йому не дозволила, грізно вискалив мордочку. І для залякування ще й клацнула зубами прямо перед ним.

— Я пропоную вам угоду: ви забираєте своїх дівчат і безперешкодно залишаєте королівство. Через рік вам будуть відчинені будь-які двері Х'юмленда, але за це ви забуваєте, що наш колишній монарх викрав і намагався силою утримати драконицю, — Вірраліан погоджено кивнув, підходячи до нас ближче:

— Амі, дитинко, кинь гидоту, — промовив чоловік тихим голосом, і я прибрала лапу з кволого тільця спітнілого від натуги короля, ах вибачте, колишнього короля.

— Ви мені всі заплатите! Всі! Я вам помщусь! — Почав він бризкати слиною, але його дружина мовчки покликала свою охорону і наказала їм схопити зрадника:

— У в'язницю його. За зраду батьківщини та спроби розв'язати війну з Драгонією ви засуджуєтесь до смертної кари через повішення. Наказ виконати завтра на світанку, — військові вклонилися своїй королеві і повели екс-короля до відкритого порталу.

— Ні! Ви не посмієте! Я король! Правитель Х'юмленда! — Чули ми притихлий голос.

— Дякуємо за довіру, Ваша Величністосте, - вклонився жінці Вірраліан, а вона лише втомлено знизала плечима.

— Це треба було вже давно припинити, але я все на щось сподівалася, все ж таки він батько моїх синів. — Королева не виправдовувалася, швидше за це були думки вголос — Може вам потрібна якась допомога?

— Нам би жіночий одяг, — вперед вийшов мій красень-чоловік, — Амі ще не вміє свою зачаровувати.

— Арбен вам допоможе, — правителька знаком покликала слугу, що тупцював біля порталу, а сама пішла у бік палацу.