Розділ 72. Врятувати рятівника, або як важко бути драконом

Астелія

Гуркіт звідкись збоку сповістив про прибуття допомоги. Ми з Ірміаном виглянули в коридор, який миттю спорожнів, і поспішили спуститись на перший поверх. Народу тут зовсім не було, і окрилені удачею, ми поспішили до бокових дверей, вибігаючи якраз у розставлені сіті. Близько десяти магів напирали на нас, змушуючи позадкувати. Крижаний маг засунув мене до себе за спину, і оточив нас щитом.

— Здавайтеся, проти всіх вам не вистояти, — виступив вперед один із магів, тримаючи в руці вогняний пульсар. Схоже, це була пастка.

— «Амі!», — крикнула я подумки сестрі, але та не відповідала, швидше за все, у спробах відвернути на себе мешканців літньої резиденції вона зовсім не чула мої звернення. — «Амі, це пастка!», — що було сил я крикнула через наш невидимий зв'язок, але відповіддю мені була тиша.

— Браво, я вас недооцінив, моя люба, — з-за спини почулися самотні хлопки, і ми побачили монарха, що наближається до нас. — Як вам вдалося вмовити крижаного мага допомогти? Невже запропонували йому крилате потомство? Коли мені розповіли, я навіть не повірив спершу, але доказ сам прийшов до мене у вигляді вашої сестри, — чоловік підійшов до нас впритул, зупиняючись біля самого захисту Ірміана.

— Про що він? — Я в нерозумінні дивилася на свого спільника.

— Давай не зараз, — зосереджено прошипів крижаний маг, відводячи мене трохи вбік, щоб ми могли бачити всіх нападників.

— Ось навіть як... Моя юна леді повірила в безкорисливість жителів півночі, — король усміхнувся, а Ірміан лише сильніше стиснув кулаки.

— Щоб він не говорив — не вір йому, зараз йому треба пробити наш захист, — шепотів мені хлопець поруч зі мною, і в цьому я була з ним згодна. Щоб від мене не приховали, слухати короля я не повинна.
Тому потяглася до своєї сили і оточила нас із крижаним магом другим шаром щита. Просто так я не здамся!

— Так, краще мене не слухай, сама подивися, тоді вже точно повіриш, — король клацнув пальцями, і один з магів позбавився шторки на одній зі стін. Спочатку нічого такого я там не побачила, але потім прямо переді мною майнув білий дракон із сріблястими лусочками на спині. Такий гарний, що у мене навіть дух захопило. Всі чоловіки захоплено подивилися на чудо, що постало перед ними, і тут я зрозуміла, що це наш шанс.

— Біжимо, — прошепотіла застиглому Ірміану і кинулася до найближчих дверей, вискакуючи на вулицю, мій напарник по нещастю одразу поспішив за мною.

— "Швидко до мене, ховайтеся за мене!", — Почула я голос сестри в голові, і тут до мене дійшло про що говорив король. Амі і є цей білий дракон! Моя сестра — дракон!

Повинна віддати належне кмітливості мого захисника, він одразу схопив мене за долоню і кинувся до Білосніжки, чомусь саме так мені хотілося назвати красуню переді мною.

— "А що, мені подобається", — пролунав у голові незнайомий голос, і я зрозуміла, що це дракониця говорить зі мною.

Без зайвих слів своєю дружною трійцею ми почали задкувати подалі від палацу і юрби магів, які вже вибігли на вулицю слідом за нами. Але дійти ми змогли рівно до захисного бар'єру, але варто було нам до нього доторкнутися, як нас тут же відкинуло в бік потужною хвилею.

— Вам не втекти, — почули ми самовдоволений голос монарха. — Здавайтесь, — десь ми вже таке чули.

Сестра повела мордочкою і голосно рикнула, мабуть, не погоджуючись із пропозицією короля. Вона почала з силою бити по стіні, але та й не думала опадати. Ірміан одразу ж підтримав задум Амі, і теж почав кидати крижаними голками в охоронку. Через кілька секунд я приєдналася до них, і здавалося, що захист ось-ось піддасться і опаде, аж раптом магічне ласо полетіло в бік Сніжки і ми почули пронизливий крик моєї сестри.

Наш захист був розрахований на пряму атаку, але ніяк не паралізуюче заклинання мага вищого ступеня, про це я лише одного разу читала в книзі з бібліотеки батька. Мені здавалося, що це вигадки, але жорстока реальність показала нам, що це не так. Я кинулася на допомогу сестрі, але жорсткі руки крижаного мага зупинили мене, притиснувши до тіла мого захисника:

— Стій! Зараз ти їй не допоможеш! — Перекрикував він ревіння охопленої магією дракониці.

— Це моя сестра! Вона постраждала через мене! — Я рвалася вперед, але Ірміан тримав мене міцно. — Відпусти! — Била хлопця по руках, але він ніби й не помічав, перехопивши мене однією рукою, другою ж продовжував пускати голки в магічну стіну, по якій вже пішли хвилі.

Ще один удар, і захист впав, а напарник почав тягти мене далі, але я продовжувала кричати і звиватися в його руках.

— Ні! Відпусти! — Я була готова рвати всіх голими руками, аби врятувати Амелію.

Але нашу з магом перепалку зупинив рев, що пролунав з боку лісу. Величезний ультрамариновий дракон мчав у бік палацу, а за ним летіли дракони всіх відтінків синього. А ось і кавалерія. Я опустила руки, переставши вириватися, але ось Ірміан розтискати обійми не поспішав:

— Здається я закохався, — розсміявся молодий чоловік і міцніше притиснув мене до себе, а я ошелешено подивилася на його надто задоволену пику.

— Ще чого! Теж мені знайшов ходячий інкубатор дракончиків! — Рикнула я, чим викликала сміх крижаного мага.

— Ось побачиш, Ричуля, я доведу тобі, що я найкраща для тебе кандидатура в чоловіки, - дуже самовдоволено промовив він.

А я поспішила вирватись з обіймів, не час зараз влаштовувати своє особисте життя, ми сестру ще не врятували.