Глава 66. Головне не заробити собі роздвоєння особистості

Північна провінція Х'юмленда
За ці дні, що ми провели тут, маєток встигли більш-менш упорядкувати, найняли новий штат слуг і визначилися зі школою для дівчаток. Старшій вже наступного року вступати до академії, і хоч ми й сподівалися, що це буде королівська, але в Північній провінції теж непогані навчальні заклади та й вибирати нам не доводиться.
Дружина познайомилася з місцевими леді, і ті взяли її до свого гуртка. Не знаю чим вони там займаються, але до мого повернення з резиденції Сімох лише дочки зустрічали в очікуванні вердикту сильних світу цього. Вернея ж відбула «у дуже термінових справах», саме так крихітки процитували свою матір.

- Тату, що вони сказали? – Кіра підстрибувала на місці, з нетерпінням чекаючи на відповідь. Асті лише похмуро мовчала, але її хвилювала наша подальша доля.

- Вони взяли нас під свій захист, але є певні вимоги про співпрацю, - я не став згадувати про мою клятву, ні до чого лякати дочок.

- Які вимоги? – Відразу запитала зосереджена Асті.

- Наречених вам доведеться вибирати з місцевої знаті, - не став я приховувати умови нашого захисту.

- Але ж це не чесно! - Схлипнула Кіра, - Амі значить вийшла заміж за коханого, а ми повинні страждати!? – обурилася Кіра, а я з жалем подивився на дочку.

- Не говори дурниць, її забрали до невідомої нам родини, і вибору їй не дали. Чи ти хотіла, щоб наша сестра стала іграшкою короля? Адже ти вже повинна розуміти, що це означає, - а от середня дочка як завжди розумна не по роках, і вміє розставляти пріоритети.

– Краще скажи, тату, нам дали вибір? І чи є терміни, у яких ми маємо визначитися з майбутнім чоловіком? - Надто розумна, навіть я не поцікавився термінами, а Астелія вирішила врахувати всі нюанси.
Розмову перервала Вернея, що повернулася з посиденьок. Настрій матері сімейства був чудовим, вона йшла, наспівуючи якийсь веселий мотив.

- О, як здорово, що всі вдома, у мене для вас новина. - Вона зробила картинну паузу, а потім продовжила: - Нас запросили на сьогоднішній бал на честь заручин молодшої дочки Сьомого Лорда, - дівчинки ж на її слова лише переглянулися і Асті висловила думки за двох:

- Почалося.

Драгонія. Академія Польотів
Наші вихідні закінчилися, так і не встигнувши навіть початися. Тільки ніби ми зібралися з дівчатами на посиденьки, після чого вся ця моторошна історія з Кіларіаном, далі йшла медитація, і от нарешті ввечері я сиджу за вечерею разом зі своїм драконом і обговорюю наші подальші дії.
Ще вдень від ректора приходив посильний, але я була надто зайнята знайомством із самою собою, тому лист забрав Кіл. Мій чоловік сказав, що через останні зміни мені призначать нові заняття, які просто зобов'язаний відвідати кожен новоявлений дракон.
Моє життя стало нагадувати мені низку пагорбів: то я ледве повзу вгору, намагаючись досягти найвищої точки, то з гуркотом мчу вниз, і добре, якщо при цьому ніхто крім мене не страждає. Та й мої шишки цілком прийнятні.

- Чого зажурилася, маленька? - Чоловік читає мене, наче розкриту книгу, варто було мені замислитися, як він відразу ж помітив зміни в моєму настрої.

- Та… Ось думаю чим мені це загрожує, - зі своєю дракошею спільну мову я ніби знайшла, але як нам далі розвивати наш зв'язок – гадки не маю.

«Ой, впораємося якось, головне мені вдалося до тебе докричатися, і ти нарешті зрозуміла, що зв'язок повинен бути двостороннім», - от же дрібна зараза, не втомлюється мені про мій промах нагадувати.
Ось ми знайомі всього нічого, а в мене склалося враження, що і тут мене обдурили, підселили до мене якусь брязкітну стару, і вона тепер життя не дає!

«Це я стара!?» - обурилася Крила, - «Та я взагалі-то на дві хвилини молодша за тебе!». - Ось тобі й друга сутність, і тут спілкувалася.

- Амі, ти якось дивно пропадаєш весь вечір, - я звернула свій розсіяний погляд на чоловіка, намагаючись зрозуміти про що він.

- Та сперечаюся тут з однією вередливою пані. А ще у мене склалося враження роздвоєння особистості, чи це нормально?

- Так, - відповіли мені обидва, і я струснула головою.

- Кхм, ну гаразд… - їм краще знати, мені особисто впершекогось в голову підселяють.

- Згодом ви навчитеся думати однаково, - спробував мене заспокоїти Кіларіан.

- Ага, дожити б до цього. - Так і продовжився наш вечір утрьох, а перед сном чоловік приголомшив мене звісткою:

- Завтра знайомитимемо наших драконів, і може повчити вас літати, - нічого собі! І як тепер заснути? Літати? Я? Круто як!

"Ну, чисто технічно літати буду я", - пробурчала моя дракоша, але я ніяк на неї не відреагувала.

Я літатиму.