Глава 59. Недовіра – перший крок у нікуди

Кіларіан
Залишати дружину чомусь дуже не хотілося, але дівчатам буде незручно, якщо я зависну вдома, а тут хлопці запропонували посидіти в таверні, випити трохи квасу і розслабитися.
До «Академічного» ми дісталися на двох возах і одразу ж попрямували до улюбленої таверни «Три кульгавих тролі», у нас там завжди був зарезервований столик. Хлопці поспішили зайти всередину, а я залишився розплатитися з візниками, заодно й домовився, щоб вони нас і назад відвезли через три-чотири годинки.
У дверях я забарився, пропускаючи веселу парочку, і тієї ж миті потрапив у поле зору танцівниці, що буда напідпитку:

- Гей, красень, випий зі мною, - вона простягла мені кухоль з елем, притискаючись до мене всім тілом.

- Вибач, але я одружений, - одразу ж відмовився від уваги дівчини, але вона не відставала:

- Тоді просто випий, і я піду розважати твоїх друзів, - пити міцне мені зовсім не хотілося, але вона не відпускала мою руку, та й хлопці з веселим реготом підтримали красуню.

- Гей, Кіл, вона ж обіцяла до нас прийти, якщо ти вип'єш. Не хочеш сам, так хоч друзям допоможи, - широкоплечий Ерлі розсміявся, і я послухався - зрештою, від одного неповного келиха нічого мені не буде.
Швидко проковтнувши міцний напій, я одразу поспішив за столик до друзів, який уже встигли накрити спритні офіціантки. Від алкоголю мене трохи повело, не вистачало ще п'яніти від одного ковтка. Нічого собі тут варево. Хлопці замовили собі чогось міцнішого, збираючись розважатися всю ніч, а я зупинив свій вибір на квасі, не хотілося б повертатися додому п'яним. Через кілька годин, кілька глечиків міцного, випитих моїми друзями, і сотню розказаних історій про канікули я задумався про повернення додому. Піднявшись, я трохи похитнувся. Дивно це все, голова наче свіжа, то чого тіло погано слухається?
Попрощавшись з хлопцями, я попрямував до дверей, як раптом помітив свою дружину, що весело обіймає племінницю ректора і щось тій розповідає. І це вони так удома сидять? Ну-ну, зараз я покажу їй як чоловіка обманювати. Я рушив за дівчатами, які поспішили до столика з місцевими. Амелія одразу ж заскочила на коліна до одного з них і щось весело защебетала на вухо чоловікові.
Мій дракон розлютився, і я швидкими кроками перетнув кімнату, наближаючись до парочки, що затискалася. Схопивши дівчину за руку, я потяг її за собою на вихід. Бажання вбивати закипало в мені з кожною секундою, і я поспішав забратися подалі від відпочиваючих, щоб не нашкодити нікому своєю силою. Ця думка виразно билася у моїй голові.

- Куди ти мене тягнеш? Я хочу ще погуляти! - виривалася із захоплення моя невірна дружина, сильніше розпалюючи в мені злість.

– Додому! - Рикнув я на неї і потягнув далі.
Біля самого виходу притихла Амі вирвалася і поспішила у бік вбиралень. Я спробував її наздогнати і вбіг у порожнє приміщення, моєї дружини ніде не було, а двері за моєю спиною різко зачинилися, залишаючи мене одного в темному приміщенні.

- Амі! - Покликав я дружину, її ігри мені зовсім не сподобалися, - Амелія! - Відповіддю мені була тиша.
Я розвернувся, щоб вийти, але ноги не слухалися та й руки теж. Я спробував схопитися за ручку, але вона ніби спливла від мене, і я впав на холодну підлогу. Та що ж таке! Адже не п'яний!
Звідкись збоку почулася поодинокі оплески.

- Доброго вечора, Кіларіане, - яскраве світло обрушилося на мене, змушуючи замружитися, а через мить і побачив постать, що наближалася до мене. - Нічого особистого, це лише робота, - чоловік замкнув на моїх нерухомих зап'ястях магічні кайдани, що позбавили мене не тільки сили, а й зв'язку з моїм драконом. А після цього в його руках з'явився ритуальний кинджал.
Найманець поправив маску на обличчі і провів тонким вістрям зброї по крайньому завитку татуювання, прочитавши наспів стародавнє закляття, що розриває зв'язок між драконом і його судженою.

- Ні! – закричав я не стільки від фізичного болю, як від усвідомлення того, що він робить.