Глава 57. «Геніальна» ідея №2

А вранці перед самою аудиторією мене перехопила Льота, «академія» дочекалася, поки мій чоловік сховається за поворотом, і голосно зашепотіла у мене в голові:

"Амі! У мене виникла просто геніальна ідея!"

«Ні», - коротко відповіла їй я, збираючись все ж таки пройти повз.

"Що означає твоє "ні"? Ти навіть ще не вислухала мене!» - обурилася ця порушниця порядку.

«То й означає! Ми минулого разу ледь не попалися, та й не діло це раз по раз підставляти племінницю ректора. Чому Христина має за нас віддуватися?» - а ще я ніби Кіларіану обіцяла не влазити нікуди без особливої ​​потреби…

«Так ось у чому справа! Відразу в порядні жінки записалася!», - відразу ж зачепила мене ця всюдисуща зараза, знову прочитавши мої думки.

«Льото, це якісь дитячі витівки», - спробувала я вмовити «академію» поводитися більш-менш пристойно.

"Так тоді ми примірялися один до одного, цього разу все буде серйозно", - спробувала вона мене зацікавити і, каюся, прозвучало це привабливо.

- Давай поговоримо у перерві, зараз у нас лекція почнеться, - здалася я, відповівши вголос.

"Йде!" - видала зраділа Льота і зникла у найближчій стіні.

- Про що ви там збиралися говорити без мене? – голос Христини, що підкралася, налякав мене до гикавки.

- У неї знову якась "геніальна" ідея, - скривилася я, а ось подруга навпаки зацікавилася:

- Яка? - Прошепотіла вона, сідаючи за наш стіл.

- Це ми й домовилися обговорити у перерві, - одними губами сказала я, відкриваючи конспект, бо наступної миті ректор академії з'явився в аудиторії, починаючи перекличку.

Пару я ледве відсиділа, моя природна цікавість, вона ж шило, не давала мені зосередитись на матеріалі, який диктував нам цього разу магістр. Ні! Так просто неможливо вникнути в навчальний процес, коли думки в голові розбігаються, і хочеться якнайшвидше дізнатися, яку ж нову витівку вигадала «академія».

– Ну! - Вискочивши з аудиторії, як ошпарені, ми відразу притиснули Льоту до стіни, випитуючи її план.

- Так і знала, що ви зацікавитеся, - виглядом досвідченого шпигуна зашепотіла товстушка.

- П'ять хвилин, і ми йдемо, - моментально зпустила з небес її Христина, піднявши брову в очікуванні.

- Ми підмінимо слайди для завтрашньої демонстрації професора, - здалася Льота, а ми розчаровано видихнули в один голос.

- І всього? По-перше, не цікаво, а по-друге, ректор одразу здогадається, звідки ноги ростуть, - тут і до ворожки не ходи, я навіть розвернулася, щоб попрямувати на наступну лекцію.

- У мене є ідея, але боюся дядькові буде не дуже приємно дещо дізнатися, - я з цікавістю дивилася на Христину, і та злегка зам'ялася, - справа в тому, що професор Сербіан славилася своїми романами зі студентами, і все це тривало до тих пір, поки вона не націлилася на мого дядька, - я акуратно поправила щелепу, що впала на підлогу, з недовірою дивлячись на подругу.

- Ти впевнена? - я навіть вирішила перепитати, а то мало, раптом у мене глюк.

-Угу, - сумно видала подруга, і сумніви відразу розвіялися, раз вона сказала - значить так і є.

- Не варіант, - Льота ж віднеслася скептично до слів племінниці ректора, - Я відстежую її, і Сербіан поводиться тихіше води, нижче трави, вже я знала б, - гордо видала нам «академія», а Христина відразу поникла.

- А якщо закляття правди? - Подала я свою ідею, і дівчата відразу подивилися на мене.

- Та хіба нам дозволять його використовувати на викладача? А без дозволу одразу на виліт без права відновлення, - подруга навіть не почала розглядати мою пропозицію.

- Ну, це якщо ми його використовуватимемо… - хитро підморгнула я подільницям, і ті з цікавістю приготувалися почути мої пояснення.

- Що ти хочеш цим сказати? - Питання Христини затихло у звуку дзвоника.

- Є в мене одна ідея, але обговоримо її ввечері, коли свідків стане трохи менше, - натякнула я на снуючий туди-сюди народ і попрямувала на чергову лекцію.

Тепер головне досконально продумати план наших дій, але на те в нас і є три голови.