Глава 54. Розмова до душі: іноді важливо відкрити те, що в тебе на серці

Інші лекції пройшли спокійно, щоправда, наші одногрупники продовжували обговорювати ранкове шоу за участю рудої професорки, кидаючи зацікавлені погляди на нас із Христиною. Ми ж робили вигляд, що нічого не знаємо, та й узагалі все це наговір.
В обід друзі Кіларіана повідали плітки, що обросли новими подробицями так, що нам тільки й залишалося широко відкривати рота і дивуватися драконячій фантазії. А коли всі розбіглися гуртожитками, чоловік пішов проводити мене на тренування, підозріло поглядаючи в мій бік.

- Ну чого? – не витримала я мовчазного тортуру, підписавши собі смертний вирок.

- Значить, у бібліотеку схожу, позаймаюся... - видав він, змушуючи мене почервоніти.

- Але я й справді туди збиралася, - спробувала виправдатися.

- І випадково не дійшла? - зачепив мене мій дракон, і скажу я вам заслужено.

- Не випадково, просто Льота попросила допомогти, а я їй обіцяла, - здала я «академію» з тельбухами, сподіваюся вона мені вибачить.

- Обіцяла значить? - Я ствердно кивнула, - Виконувати обіцянки - це добре, - задумливо промовив чоловік, а я з підозрою подивилася на нього.

- Кіле, ти мене лякаєш своїми загадками, говори вже прямо, - благала я.

- А пообіцяй ти і мені, що більше не вплутуватимешся в сумнівні авантюри і притягувати до себе чергові неприємності, - він з очікуванням подивився на мене, а я пригорюнилася. І як я можу таке обіцяти, коли неприємності самі знаходять мене? – Що? Не можеш? - З розумінням уточнив дракон, і я сумно зітхнула.

- Я б із задоволенням, але ж ти розумієш, що не можу, - ось чесно-чесно, я хотіла б стати на шлях виправлення, але тоді жити стане нудно і одноманітно, а я люблю пригоди, чого вже приховувати. Але про це я, зрозуміло, своєму чоловікові не розповіла.

- Хто б сумнівався. Тоді пообіцяй, що надалі не обманюватимеш та не недомовлятимеш мені? - чорт, усіх козирів вирішив мене позбавити. Я зітхнула, відкриваючи рота:

- Я намагатимуся, - брови мого дракона насупилися, - Ну справді буду. Але якщо я все-все стану тобі розповідати, ти ж запреш мене в чотирьох стінах і нікуди не випускатимеш. Хіба що на навчання та тренування.

- Ага! Значить каверзні плани у тебе все ж таки є! - Зловив він мене на гарячому, і я спробувала сховати очі, роздивляючись траву під своїми ногами. - Амі, я дійсно хочу навчитися тобі довіряти, але ти зрозумій, я дракон, і мені важко бути ідеальним чоловіком. Часом мені хочеться схопити тебе в оберемок, забрати далеко-далеко в печери і сховати там від усіх. Але я розумію, що ти не зможеш так жити, і тому борюся зі своїми власними замашками, але мені справді складно, - відверто зізнався мені Кіларіан.

- Я дійсно намагатимуся не влипати в неприємності, і постараюся не змушувати тебе нервуватися. Але це ж дуже цікаво робити партизанські вилазки з дівчатами і жити повноцінним студентським життям! Це ж нормально робити іноді помилки, і отримувати за них заслужене покарання, або уникати кари, якщо ти виявився досить умілим і спритним. Я хочу спробувати!

- То пробуй зі мною! – розлютився мій дракон.

- То я й пробую! - Залилася я фарбою, згадуючи наші нічні "проби", - Але є те, що можна робити тільки з подругами! Хіба ти з друзями не творив дурниць? - Чоловік задумався, згодно киваючи.

- Добре. Поводься, як тобі хочеться, але тільки прошу, роби все так, щоб я потім не пожалкував про своє рішення, - випалив Кіл, а я підбігла до нього, з вдячністю обіймаючи. Як це здорово мати чоловіка, який тебе розуміє!

- Дякую! Дякую, мій хороший!

- Кхм... Я тут не завадив? - почувся з боку голос магістра Астеріана, і я поспішила розтиснути свої обійми, вітаючись зі своїм наставником.