Глава 53. Подруги

Після пари чашок чаю в гостях у Христини я поспішала додому, раптом там уже чоловік повернувся, а я тут по подружках бігаю. Подякувавши дівчині за гостинність, я запросила і її до нас з візитом у відповідь, на що вона із задоволенням погодилася.
Додому я мчала на всіх парах, але там, крім сонного Чіпа, мене ніхто не зустрічав. Дивна річ, звірятко останнім часом більше спить. Може йому потрібна моя сила для підживлення? Завтра обов'язково уточню у наставника, він обіцяв прочитати книгу з некромантії, щоб ми нічого не накосячили, пізніше і сама попрошу в нього потрібну літературу, та й у бібліотеку все ж таки треба навідатися.
Без Кіларіана було якось тихо і самотньо, раніше я за собою не помічала небажання залишатися однією, навпаки, мені це подобалося. А тепер я ходила з кута в кут, постійно дивлячись у вікно. Зрештою, я не витримала і зайнялася прибиранням: протерла скрізь пил, розклала для зручності речі, переставила косметичні флакони та баночки. А чоловік все не з`являвся. Тоді я пішла на кухню і взялася за приготування бутербродів, адже він голодний повинен повернутися. Коли їх переді мною була ціла купища, я перейшла до нарізування салату, згадуючи настанови мого дракона, що і з чим краще змішувати. А після цього засмажила ще й омлет. Розставила всю їжу на столі, схопила сьогоднішній конспект з «магічних сутностей» і почала його перечитувати, чекаючи на чоловіка.
Коли боротися зі сном стало майже неможливо, я в гордій самоті поплелася в спальню, розвалюючись серед нашого з Кілом ліжка, заснула я моментально. І тільки пізно вночі я відчула, як сильні руки притягли мене до гарячого і приємно пахнучого тіла.

- Дякую, маленька, - прошепотіли губи мені у скроню, і я сонно поцікавилася:

- За що?

- За пізню вечерю, я все з'їв, було дуже смачно, - задоволена похвалою я міцніше притулилася до свого чоловіка.

- Давай спати, - пробурмотіла я, провалюючись у сон. Він удома, тепер можна спати спокійно.
А вранці після смачного сніданку в ліжко, приготованого моїм драконом (я так звикну, знахабнію і почну вимагати годувати мене постійно), ми вирушили на навчання. Біля дверей аудиторії Кіларіан здав мене Христині, і ми разом із нею поспішили зайняти наші місця. Льоту я не бачила з вчорашнього вечора, і це затишшя змусило мене насторожитися, і як кажуть не дарма.
За п'ять хвилин до початку лекції в аудиторію наче вихор внеслася рудоволоса жінка, вона зло просканувала все приміщення і попрямувала до нашого з Христиною столу.

- Зараз почнеться, - шепнула мені племінниця ректора і як у воду дивилася.

– Ти! Це ти зробила! - Вона направила свій палець на мою подругу, скрививши своє і без того не дуже красиве обличчя.

- Що зробила? – спокійно їй відповіла дівчина, змусивши руду ще дужче розлютитися.

- Погане дівчисько! Я виведу тебе на чисту воду! - До речі на обличчі її не залишалося жодних слідів, схоже ми даремно намагалися, їй вдалося позбутися незмивного барвника.

"І нічого не дарма", - Льота з'явилася в моїй голові, промуркотів задоволено, - "На ній ілюзія, і зараз ми її знімемо, почекаємо тільки головного свідка". До речі, студенти почали прибувати до аудиторії, зі смаком обговорюючи сказ рудої викладачки. Їх ставало все більше, і тримаю парі, що надвечір вся академія буде в курсі того, що сталося. Продзвенів дзвінок, але народ так і не думав розходитися, а професор Сербіан так і зовсім його не почула, продовжуючи шипіти на підозріло спокійну Христину, мені б її витримку.

Тут у моїй голові прозвучав хлопок, виявляючи нам синьоморду… ой, вибачте, синелицю мегеру, а звідусіль почулися здивовані вигуки та смішки, які перебив гучний голос ректора:

- Що тут відбувається? Хіба дзвінок не для Вас дзвенів? - зайві студенти поспішили піти з аудиторії, і тут він нарешті побачив свою протеже. – Олівія? Що з твоїм обличчям? – руда потяглася пальцями до щок і з переляку вибігла за двері, а по всьому приміщенню рознісся гучний сміх наших одногрупників. Професор Сербіан однозначно зробила їхній день, але ми, зрозуміло, не зізнаємось, що доклали до цього руку, це буде наша маленька таємниця.
Ректор дав можливість студентам відсміятися, а після цього як ні в чому не бувало відкрив журнал відвідування, звіряючись із присутніми. Після цього він направив на мене свій погляд і спокійно змусив розповісти по вчорашній темі те, що мені запам'яталося. Для мене це було не складно, адже вчора був час перечитати кілька разів весь конспект. Я піднялася і почала перераховувати первинні ознаки поділу сутностей за класами небезпеки:

- До першого класу небезпеки відносяться сутності, які мають у своєму арсеналі не стільки визначні фізичні дані, скільки магічні здібності впливати на свою жертву. До них відносяться ... - Магістр слухав, киваючи в правильних місцях і ставлячи уточнюючі питання там, де я щось забула згадати. Але в цілому він залишився задоволений моєю відповіддю:

- Добре, студентка Вінгед. Сідайте. А зараз нова тема: «Засоби впливу на магічних сутностей. Маги впливу», - всі одразу ж схилилися до своїх зошитів, конспектуючи за ректором.
До кінця пари ми встигли розглянути запропоновану тему, і навіть почали обговорення аспектів магії впливу, що цікавили кожного студента. Але дзвінок, що пролунав, перервав нас на найцікавішому, і всі розчаровано зітхнули, збираючи свої речі.

- Студентка Орідіан, затримайтесь, - чоловік глянув на свою племінницю, і та трохи затремтіла під його поглядом. Я ж вирішила уповільнити свої збори, чекаючи, коли всі вийдуть, - А вам, Амеліє, потрібне особливе запрошення?

- Я просто ... - на думку нічого не спадало, я не знала що й сказати, щоб не видати нас з Христиною, але і залишати її наодинці з ректором не хотіла. – У мене до Вас залишилися питання щодо лекції, от я й вирішила їх поставити зараз.

- Ваша старанність у навчанні похвальна, але мені треба поговорити зі студенткою з приводу того, що трапилося з професором Сербіан, - натякнув мені магістр, щоб я вже йшла.