Глава 51. Чоловік з хати – дівки в пляс!

Ось тільки до дому добігти я не встигла, на півдорозі мені зустрілися три блондинки, прямо руки засвербіли анекдот їм розповісти, але ось обличчя у них були занадто кислі, щоб вони з гідністю змогли оцінити мої старання. Я подивилася на першу з них (принаймні виглядала вона як ватажок цієї зграї: стояла попереду, склавши руки під грудьми, і голосно так пихкала в мій бік), довелося картинно позіхнути, чекаючи продовження:

- Це ще що за мишеня у нас завелося? - Кхм... Це вона про мене чи що?

- Ага, сіра така, і з хвостом, - підтримала друга.

- Так вона начебто світловолоса, - не погодилася з ними третя, і тієї ж миті отримала два злісні погляди. Не пощастило тобі, дівчинко, ні з подругами, ні з наявністю звивин.
Значить це місцеві «королеви» завітали по мою душу. А я все думала - ну коли ж, якось затрималися, я навіть цілий день відучитися примудрилася.

- І Вам привіт, - постаралася я мило їм посміхнутися і, схоже, у мене вийшло, принаймні блондинку номер один прямо перекосило. Я старалася.

- Чули? Вона навіть щось пропищала, - ох, як же все банально, їм чи тексти видають під заучку для таких ось промов?

- Привіталася начебто, - прокоментувала третя, а я мало не взялася за голову, мені її вже справді шкода.

- Заткнися, - прошипіла на неї "розумна" підспівувала, і та швиденько закрила рота, про всяк випадок відступаючи на крок від своїх подруг.

- Дівчата, а давайте ви швиденько висловите мені своє «фє» і кожна піде у своїх справах? – бажання півгодини тупцювати на одному місці у мене не було, тому я запропонувала їм оптимальний варіант. - Та ти… - головна задира навіть в обличчі змінилася від мого нахабства.

- Знаю-знаю, нахабна, безпардонна і невихована дівчина, яких тільки світло не бачив, а ще я жахливо не підходжу своєму чоловікові, і взагалі мізинця його не варта, - вирішила скоротити нашу «приємну» бесіду.

– Дійсно! Бідолашний Кіларіан, я уявляю, як він засмутився, коли йому дісталося це опудало, - а ось це образливо, між іншим. Я звичайно не красуня, але й до опудала мені далеко. Хотіла було висловитися з цього приводу, але мені не довелося, у чоловіка ніби нюх на мої неприємності, мій дракон був тут як тут і виглядав при цьому трохи розсердженим:

- Милано, тобі краще тримати свій язик за зубами, більше того, я раджу тобі навіть не дихати, коли ти перебуваєш поряд із моєю дружиною. Сподіваюся тобі все ясно, ти знаєш, я не люблю повторювати двічі, – таким злим я його бачила лише одного разу, коли один смертник вирішив насильно поцілувати мене ще на вечірці в королівській академії, як же це було давно.

- Це вся дія прив'язки! Ти не міг закохатися в таку клу… - домовити їй не дав злий рик мого чоловіка, і блондинка вчасно зачинила свій рот.

- Ворушись звідси! І щоб я вас більше не бачив поряд із Амелією, та іншим передайте. Дізнаюся - уб'ю, - благо цьому тріо вистачило мізків мовчки втекти, хоч на їхніх обличчях і читалося бажання придушити мене тут і зараз.
Я дочекалася, коли остання з них сховається за поворотом академічної будівлі, і поспішила обійняти свого чоловіка.

- Все добре, вони б мені нічого не зробили, - я гладила Кіла по спині, і відчувала, як розслаблюються його напружені м'язи. - Пішли додому, я приготував нам вечерю, - моя ж ти лапочка! Просто диво, а не чоловік. Чи це демо-версія в період приручення мого бідного серця? Аби не наврочити.
Поки я швидко приймала душ, чоловік накрив на стіл, чекаючи на мене. Їли ми в цілковитій тиші, і по обличчю дракона було видно, що він напружений.

- Щось трапилося? - Не витримала я.

- Мені чомусь важко контролювати свої емоції останнім часом, дракон дедалі частіше проривається назовні.

- То може тобі це... треба його вигуляти? - Може слово і не зовсім вірне, але суть сказаного Кіл вловив, і невпевнено кивнув:

- Не образишся, якщо я тебе залишу на кілька годин і трохи політаю? - дурниці якісь, я й сама б не проти покататися на ультрамариновому драконі, але схоже йому зараз треба побути одному, а поряд зі мною він не зможе повноцінно розслабитися і випустити пару.

- Ні, звичайно, я знайду чим себе зайняти у твою відсутність, у бібліотеку, наприклад, навідаюсь, почитаю про свої стихії.

- Я постараюсь швидко, - невпевнено промовив Кіларіан.

- Дурниці, літай скільки тобі хочеться, головне на навчання завтра не спізнися, - дала я чоловікові карт-бланш, і він уклав мене в обійми, посміхаючись.

- Наступного разу ми разом політаємо, - пообіцяв він мені, і я згідно кивнула.
Зібрався мій дракон швидко, поцілував мене на прощання і втік за двері. А тільки-но він зник, як у нашому будиночку відразу матеріалізувалася Льота:

- Уфф, як усе вдало складається, - вона в передчутті потерла долоні, а я в повному нерозумінні дивилася на неї:

- Ти про що?

- Як про що? Ти хіба забула, що мені обіцяла? - Я задумалася, згадуючи нашу з нею першу розмову, - На нас з тобою чекає грандіозна вилазка!

- Ти впевнена, що то гарна ідея? - Засумнівалася я, але ділова «академія» вже копалась у мене в шафі, вибираючи мені відповідний комплект одягу.

- Звичайно! Розважимося на славу! - І в що я тільки вплуталася?