Глава 46. Ти і я одне ціле

Після того, як нас покинули друзі чоловіка, ми швиденько прибралися, Кіларіан знову сам вимив весь посуд (ні, ну просто скарб, а не чоловік, мого батька і під тортурами не змусили б).

- Лягаємо спати? Завтра перший навчальний день… - мої думки потекли зовсім не в той бік, змушуючи мене червоніти.

- Я перша у ванну! - Швиденько схопила піжамку, рушники і кинулася подалі від Кіларіана, який вирішив позбутися верхньої сорочки.
Ніби це було обов'язково при мені робити? Моє бідне серце ітак не витримує його близькості, стукає, як божевільне. Я проковтнула слину, проганяючи видіння приголомшливого пресу мого чоловіка, так би і доторкнулася.

"Уууу ... Як все запущено", - а Льота як завжди вчасно, вміє ж "підслухати" думки.

- Ось вічно ти... Отже, краще допомогла б, - я шепотіла, щоб дракон не почув моїх розмов.

- Так а чим допомогти? Помацати замість тебе і розповісти, як це? - Ця безсоромниця ще й знущається, - Робити треба, Амі, а не мріяти. Даремно що цей чоловічий зразок напіводягненим при тобі ходить? Хапай, а то знайдуться дівчата і поквапливіше! - Ось ... А щякщо вона має рацію?

- І що мені робити? - Легко сказати, знати б ще як до нього підступитися.

- Ну очима там у нього постріляй, може ненароком торкнутися його, коли він буде поруч, - а мені хоч записуй, «академія» просто фонтанувала ідеями.

- А що ще? - я вже і забула, що я взагалі-то тут прийшла ванну прийняти, так і застигла, вислуховуючи поради хоч і не живої, але все ж таки жінки.

- Ну що ще... Можеш зробити вигляд, що щось згадала і терміново хочеш йому сказати, поклич його, щоб обернувся до тебе, і повернися сама. Ваші губи опиняться поруч, оближи свої при цьому, млосно зітхнувши, і він не стримається, поцілує тебе. Ну а далі ви і самі розберетеся, - при цьому Льота якось дивно посміхнулася, і її облоччя пропало зі стіни.

- Ееее… Ти куди? - Все чи що? Ні, ну на найцікавішому включила таємного агента, каже загадками.

«Я тікаю, не заважатиму», - прозвучав її голос у голові, і я відчула, що моя помічниця зникла. Так не чесно!
Повернувшись у спальню, я відразу ж зайняла своє місце на лівому боці нашого величезного ліжка і почала чекати на свого чоловіка. Він прийшов досить швидко, миттю глянувши на мене, і ліг, повертаючись до мене спиною. Це що ще за новини?

- Кхе-кхе, - так треба привернути його увагу.

- Не можеш заснути? - Він все ж таки повернувся, уважно мене оглядаючи, а я відразу ж почала стріляти йому очима. Хлоп-хлоп, хлоп-хлоп віями, - Тобі в око щось потрапило чи що?
Чоловік нахилився ближче, роздивляючись мої очі, а я подумала – це мій шанс. Висунувши язичок, я провела їм по губах, млосно зітхнувши. Спрацювало?

- Амі, що з тобою? - так, щось пішло не так, погляд його зовсім не закоханий, а скоріше стурбований. - Маленька, ти погано почуваєшся? – чорт! І не скажеш, що я так його спокусити намагаюся. А, була – не була!

- Цілуй мене! Я вже втомилася натякати! - Ось завжди знала, що чесність - мій коник.
Кіларіан м'яко посміхнувся, розсміявшись, і тільки я хотіла на нього образитися і відвернутися, як міцні руки мого чоловіка притягли мене до гарячого драконячого тіла, і його губи накрили мої.

«Нарешті!», - проминула думка в голові, а далі я загубилася. Поцілунок все не переривався, а погладжування стали більш відвертими, і в якийсь момент я зрозуміла, що піжамки на мені вже немає, та й чоловік мій тепер зовсім навіть не одягнений.

- Не бійся, - прошепотів він мені на вушко, і по тілу пробіг табун мурашок, а губи мого дракона ковзнули по моїй шиї вниз.

- Я тобі вірю, - тільки й змогла я видихнути і міцніше пригорнулася до гарячого тіла.

У запалі пристрасті парочка навіть не почула металеве клацання, що сповістило про те, що обмежуючий браслет залишив руку Амі. Тієї ж миті сильна хвиля чистої сили пронеслася на всі боки, насичуючи захист академії, відроджуючи «замерзлий фонтан» і прямуючи у бік лісу. Вона зачепила лише його край, але й цього вистачило, щоб у нірці біля старого дерева заворушилася кістяна лапка бурундучка.

«Господиня», - прошепотіла його відроджена свідомість, і звірятко побігло на поклик сили.
А тим часом втомлені та щасливі молодята засинали, обнявшись. Татуювання на їхніх руках закінчили свій шлях і возз'єдналися на лопатках, замикаючи «ланцюжок вірності», як називали цей вид тату в давнину.

- Ну нарешті! - Над заснулими з'явилася сама Світла Богиня, завершуючи так давно розпочатий ритуал возз'єднання сердець. - Це ж треба було стільки мучити одне одного.
Вона повернулася думками у минуле:
Ось хлопець знаходить свою єдину в обіймах якогось нахабного типу, вона виривається, але її сил не вистачає. Ривок, і ґвалтівник летить убік.
Ось він приносить її додому, укладаючи спати, але вперте дівчинка змушує її роздягнути.

«Та вона знущається», - чує Богиня внутрішні стогнання хлопця, ще б пак, йому складно стриматися.
А ось і поцілунок справжнього кохання, коли губи дівчини торкаються його губ. Лише мить, і вона вже лежить на ліжку, накрита його гарячим тілом. По їхніх зап'ястях відразу поповзли перші витки тату - мій подарунок.
Але хлопець дужий. Він розриває поцілунок, погладжуючи щоку малечі. "Тільки не так", - шепочуть його губи.Спалах, і він намагається піти, але дівчина хапає його за руку і шепоче ледь уловимо: «Залишся, прошу». І він залишається, ласкаво укривши своє маленьке щастя, лягає поряд, засинаючи.

- Пані, в академії нежить, - помічник вириває Богиню зі спогадів, і вона повертається у бік крилатого пухнастика.

- Пропусти, це подарунок, - вона посміхнулася своїм думкам. Амелії настав час вивчити всі грані своєї магії.
Жінка ще раз глянула на своїх підопічних, посміхнулася своїм думкам і зникла, а до сімейного будиночка молодих Вінгедів прибіг кістлявий бурундучок.