Глава 40. Сімейне гніздечко

Чоловіки продовжували сидіти на дивані, мені здалося, що навіть з місця не зрушили, ну хіба що Вірраліан трохи перемістився, повернувшись з кабінету ректора.

- О, швидко ти, - випалив Кіларіан, а я здивувалася. Я швидко? Мені здавалося не менше двох годин минуло, хоча може я помиляюся і це від переживань час розтягнувся.

- І хто переміг? – а ось дракон-старший справді був у курсі того, що сталося, і лише про результат не знав.

- Магістр Крістіан Астеріан, - я по пам'яті назвала ім'я свого наставника, на що обидва чоловіки задоволено кивнули.

- Пощастило, магістр найкращий серед магів вогню, - Кіл взагалі рідко так про когось відгукувався, і ці його слова підтвердили мою думку про вогневика – Розклад уже видав? - Я негативно кивнула, уточнюючи:

- Сказав завтра по обіді. А сьогодні заселення та відпочинок.

- Він має рацію, - Вірраліан швидко вивів нас з адміністративного корпусу академії і першим попрямував кудись убік.

– А куди ми йдемо? – рухалися ми від основних будівель, і навіть гуртожитки, які я впізнала з вигляду, ми оминули.

- Навідаємось до коменданта, він нас і поселить, - видав мені очевидне чоловік.

- А ти хіба вже не заселений? – чи за час навчання у королівській академії він втратив своє місце? відповіді я так і не дочекалася, тому що ми вже входили в невеликий, але акуратний будиночок, що виявився приймальнею та житлом коменданта. А непогано так улаштувалися працівники академії. Хоча було б дивно, якби комендант усіх гуртожитків жив у якійсь комірчині.

- Доброго ранку, - нас зустріла гарна жінка, яка і виявилася господинею цього «скромного», як вона висловилася, терема.

- Доброго, - відповіли ми хором, викликавши на її обличчі посмішку.

- Сімейне гніздечко? Вільних залишилося лише два будиночки, але впевнена, вам там сподобається. У нас вони диво які гарні! - Вона щебетала, а моя щелепа в цей момент впала на підлогу. Чого???

- Так, все вірно, - відповів їй Кіл.

- Ні! - вигукнула я разом з ним, і три пари здивованих очей подивилися на мене.

Ні, це Ви бачили? Гніздечко йому подавай. Шпаківня! Я розумію, що ми начебто одружені і таке інше, але ж я не готова займати одне ліжко з цим... драконом.

- Ми буквально на хвилиночку відійдемо, - м'яко так усміхнувся Кіларіан коменданту і потягнув мене убік, - Амеліє! Ось що ти зараз твориш? - Я творю? Це він мене тут змушує червоніти.

- Я хочу нормальне студентське життя! - випалила, ледве поворухнувши губами, щоб старші нас не почули.

- А про мене ти подумала? Хоч раз ти можеш стати на моє місце? - я з нерозумінням витріщилася на нього, чекаючи роз'яснень, і вони прийшли тієї ж миті, - Що про мене скажуть в академії? Я одружений, але живу окремо від дружини, більше того, вона всіляко від мене відхрещується, ніби ми й не знайомі, адже це ти мені хотіла запропонувати? - я ошелешено подивилася на чоловіка, вперше усвідомивши, як по-дитячому поводилася з ним. Адже Кіларіан правий. Ми можемо і не жити, як справжні чоловік і дружина, поки не звикнемо один до одного, але я не повинна принижувати його перед друзями та просто знайомими.

Вибач, я не зовсім розуміла, що поводжуся невірно. Мир? - я простягла йому мізинчик, а він заграбав мене в обійми, і так добре мені в них було.

- Нам це... гніздечко, - висловилася я комендантові, заслуживши її тямущий погляд. Ех і чому мені мама не розповіла таких нюансів? Тепер моєму чоловікові доводиться все мені розжовувати.

Будиночок виявився справді дуже милим, ось тільки з однією спальнею. Я розгублено ходила з кімнати до кімнати, але вони швидко закінчилися.

- Щось не так? - Жінка стурбовано подивилася на мене, вирішивши, що аристократці щось не подобається, але не скажу ж я, що мене бентежить відсутність другої спальні в житлі для сімейних.

- Ні, все добре, - я посміхнулася, намагаючись виглядати щасливою, а ось Кіл відразу вловив мій страх.

- А чи можна нам ще одне ліжко? - я навіть здивувалася, почувши його прохання, думала він і не замислюється про такі «дрібниці».

- Ще одне? - Комендант навіть трохи розгубилася, вже від кого від кого, а від чоловіка такого жінка явно не очікувала, але вона дуже погано знає мого чоловіка.

- Моя дружина надто жвава, і крутиться уві сні, може і впасти, - знайшовся дракон, а я винувато знизала плечима. А дивіться, як викрутився!

- Ну, я думаю ми щось придумаємо, - жінка відразу зробила позначку в робочому блокноті, подивившись на мене. - Ще щось?

- Ні, все просто чудово, дякую Вам величезне, - я посміхнулася, і задоволені моєю відповіддю, Вірраліан і комендант поспішили покинути наше «сімейне гніздечко», пославшись на зайнятість.

Тільки біля самих дверей жінка обернулася до нас, сказавши дивну фразу:

- Обживайтеся. До речі, стіни тут із звукоізолюючим покриттям. - Мені здалося, чи мій чоловік почервонів?

Дивно все це…

«Ну ти й дрімуча», - промуркотів голос у голові, уточнюючи: «Це значить можете ГРОМКО з чоловіком обживатися, сусіди не поскаржаться», - а от тепер почервоніла і я, боячись зайвий раз і подивитись на Кіларіана. Ось дякую, Льото, просвітила.