Глава 32. Вечірні посиденьки

Велосипед ми повернули тільки ближче до вечора, досхочу націлувавшись і обійнявшись з чоловіком. Мені навіть соромно трохи стало перед рідкісними перехожими, все ж таки громадське місце. Але як тут устояти перед таким красенем? У перервах між поцілунками Кіларіан говорив мені різні приємності, його увага не оминула ні мої руки, ні губи, ні носик, навіть колінам дісталося, щоб вони не переймалися своєю непривабливістю. Мені теж хотілося сказати драконові щось миле, але виходило поки щось таке: «ти високий, і ноги у тебе довгі, а очі сині-сині». Ні, ну а що ще кажуть чоловікам у такому випадку? 

Відсміявшись з приводу моєї незграбності в компліментах, Кіл запропонував зайти в кав'ярню і прикупити там печеньок до вечірнього чаювання, на що я відразу погодилася. У Сайнії все відрізнялося від звичного для мене в королівстві, але це анітрохи не заважало все більше зачаровуватися Драгонією.

На вечерю ми встигли вчасно, батьки мого дракона вже накривали на стіл, і нам залишалося лише вимити руки та зайняти свої місця. Почувалася я трохи некомфортно, тому запропонувала помити посуд після всього. Кларис якось загадково при цьому посміхнулася, але погодилася, а Кіларіан одразу зголосився мені допомогти. Мілліана хотіла щось сказати, але її зупинив Вірраліон, запропонувавши перейти в ігрову кімнату і трохи розвіятися. Поки вони розкладали велику ігрову карту і фішки, приміряючись до гри, ми з Кілом зібрали всі тарілки та ложки, після чого віднесли їх на кухню. Роботу розділили так, що я вимивала посуд, а чоловік висушував його та ставив на місце. Удвох працювалося набагато швидше і цікавіше, особливо коли мені вдалося оббризкати дракона і втікти при цьому неушкодженою. Правда він тієї ж миті висушив себе, але сам факт змусив мене розсміятися. - Ах, так! - Кіларіан притиснув мене до мийки, укладаючи в обійми, і відразу цмокнув у щоку. - Ще шкодуватимеш? - Послідував поцілунок в другу. 

 - Нуу ... - Так відразу я здаватися і не планувала, до того ж його ласки мені подобалися, то чому б не поєднати приємне з корисним? 
 
 - А якщо так? - Його губи торкнулися моїх, а потім перемістилися на ніс, було лоскітно і шалено хвилююче. 

 - Припини, раптом нас хто побачить?

- І що з того? Я ж дружину свою цілую, а не когось там чужого, - здавалося, що цього чоловіка зовсім нічого не бентежить, він знову поцілував обидві мої щоки, не опускаючи погляд від моїх губ. 

І я наважилася. Сама потяглася до губ чоловіка і поцілувала першою, акуратно пробуючи його на смак. Кіларіан завмер в очікуванні, ніби боявся злякати мою сміливість, а я міліметр за міліметром притискалася все ближче до гарячого чоловічого тіла, гублячись у нових для мене відчуттях. 

- Ну ви там скоро? - на кухні з'явилася Міллі, і я тієї ж миті відскочила від Кіла, намагаючись вирівняти дихання, що збилося. Чорт! Попалися!

- Мамо, тату, а вони цілуються! - свята простота, сестричка чоловіка взяла нас і здала батькам. І як мені тепер їм на очі показуватись? Я ж згорю з сорому.

- А ти в нас маленька зрадниця, - Кіларіан пожурив Міллі, але та анітрохи не зніяковіла, навіть навпаки, показала нам язика та втекла.

Я від гріха подалі відійшла від дракона в інший кут кімнати, не знаючи куди тепер діти себе і що сказати Вірраліану і Кларіс. З одного боку, можна було б все зпихнути на Кіларіана, але ж цього разу я сама до нього потяглася, і цілувала його саме я, отже і відповідати за все мені.

- Пішли! - я зібрала в купу всю свою мужність і попрямувала в ігрову кімнату, на що дракон лише хмикнув з розумінням, але ніяк не прокоментував.

Ми потрапили якраз на кінець гри, в якій зрозуміло перемогла Мілліана, дівчинка весело виконувала якийсь дивний танець переможця, а батьки їй плескали, підтримуючи. 

 - Я... я... - мені хотілося скоріше розібратися з непорозумінням, але сміливість потихеньку випаровувалася, коли всі подивилися на мене . 
 
 - Теж хочеш приєднатися? - спитав Вірраліан, і я жваво кивнула, подумки дякуючи драконам за те, що не стали розвивати тему нашого з Кілом поцілунку. Ну був і був, чого вже тут обговорювати? 

Міллі розповіла мені правила гри, і ми вже п'ятьох сіли за різнобарвну карту. У кожного з нас була своя фішка, яку потрібно було перемістити в кінець карти, де знаходилися скарби. По дорозі зустрічалися й підступні пропущення ходу чи заморожування, або можна було впасти майже в самий початок, але як не дивно мені щастило. Побачивши прикрість на обличчі молодшої дракониці, я хотіла було піддатися, але як це зробити - не розуміла.

У підсумку до фінішу ми прийшли з нею одночасно, чому зраділа не тільки я, і приз вирішили розділити навпіл. У компанії драконів було весело та добре, давно я не почувала себе такою щасливою. Міллі відправили спати і навіть прохання та вмовляння не врятували її від батьків. А ми розмістилися на зручних диванчиках і слухали, як Вірраліан розповідав про свою подорож до країни ельфів. Я настільки поринула в історію дракона, що не помітила, як заснула, опинившись у смарагдовому світі лісів і трав.

Очі розплющила, лише коли Кіларіан відносив мене до спальні:

- Спи, маленька, ти сьогодні втомилася, - він поцілував мій лоб і, накривши ковдрою, вийшов з кімнати. А вночі мені снився жах.