Глава 19. Вечірка: Пити - здоров'ю шкодити, і не тільки

Ми підійшли до зазначеної кімнаті і акуратно постукали. За нею було тихо, що здавалося дивним, але у магів всяке буває. Двері швидко відчинилися, і нам посміхнувся хлопець: 
 
 - Проходьте, дівчата, - він якось дивно затримав на мені погляд, оглядаючи з ніг до голови. Мабуть визнав в мені небезпечного мага, але все ж впустив, посміхаючись все ширше. Ну й добре, головне не вигнали куди подалі. 
 
Ми зробили крок за двері, які він одразу ж закрив, і на нас обрушилися і галаслива музика та розмови. «Полог тиші». Круто. А коли ми пройшли далі, то помітили, що господарі апартаментів і з простором пограли, тут було нереально багато місця, вистачало всім і кожному. 
 
Нам одразу ж вручили келихи з шампанським і запропонували розташовуватися. Я намагалася посміхатися людям, але вони продовжували на мене поглядати. Особливо хлопці. Невже про мене тепер ходять жахливі чутки? Я стояла і нервово смикала край сукні. Вона була чудовою, і буде шкода ось так кидати вечірку, якщо мене попросять піти. В очах защипало, і я ледь не розплакалася. 
 
Оллі підбадьорливо потиснула мені руку і надпила алкоголь. До біса все, ось візьму і нап'юся вперше в житті. Я залпом спустошила келих і важко зітхнула. Легше чомусь не стало. Подруги вже по повній посміхалися хлопцям, приймаючи запрошення потанцювати, а я все так само нервово тупцювала на місці. 
 
Я закрила очі, згадуючи заняття по концентрації. Спокій, Амелія, тільки спокій, мені потрібно ще шампанського. Я озирнулася по сторонах в пошуках столиків з напоями. І вони знайшлися недалеко від місця мого розташування, але дістатися до них я не встигла, мене перехопили на середині шляху: 
 
 - Красуня, потанцюєш зі мною? - хлопець сліпуче мені посміхнувся, простягаючи руку. Це я-то красуня чи що? Хоча так, чого це я, дівчата не дарма ж старалися. Я повторила посмішку мага і подала йому свою долоню. Він її відразу ж стиснув і повів мене в бік танцюючих. 
 
Рухався хлопець легко, я ж намагалася не відтоптати йому всі ноги. Виходило у мене так собі, але Аарон не злився, навпаки, він лише посміювався над моєю незграбністю і притискав до себе все сильніше. А я що? Я просто заспокоїлася і продовжила танцювати. Так добре відчувати себе звичайною дівчиною на звичайній вечірці. 
 
Ми робили пару перерв, куштуючи напої, і продовжували танцювати. Я навіть почала собі уявляти, що ми на побаченні, і ці думки мені сподобалися. 
 
Але чим більше часу проходило, тим наполегливіше ставали обійми Аарона. Правда я зробила йому зауваження, і він відпустив. А потім хлопець запросив мене на балкон. Провітритися не завадило б, алкоголь якось дивно на мене діяв, мабуть я злегка перебрала. 
 
Там було дуже гарно: столик і два м'яких крісла, які ми одразу ж зайняли. Однак мене трохи збентежило те, що хлопець закрив двері на замок, але, мабуть, щоб ніхто нас не турбував. На столі виявилася ще пляшка шампанського, і я вирішила, що це знак. Ми пили, багато сміялися і розмовляли. От тільки мова моя почала плутатися, а язик заплітатися. Так, пияк з мене не дуже. 
 
Не знаю в який момент я відчула гарячі руки Аарона на собі, але прокинулася від того, що він мене цілує, причому дуже навіть відверто нишпорячи по моєму тілу. Я спробувала його відштовхнути, але хлопець ніби і не помітив цього, продовжуючи цілувати. Я запанікувала, перериваючи наш поцілунок: 
 
 - Аарон, припини! - чомусь стало навіть страшно. Ось тільки і слова не зупинили його. Я намагалася вирватися з пекучих обіймів, але виходило погано. Губи хлопця перемістилися на мої ключиці і погрожували чимось більш серйозним. Я виривалася як могла, але сили були нерівними. Аж раптом хлопця відірвало від мене, і він відлетів убік. Магія наче спрацювала? 
 
Ні, не вгадала. Перед собою я побачила зле обличчя іншого представника чоловічої половини суспільства. 
 
 - Ні, не магія, - я нерозумно розсміялася, а дракон нахилився до мене, виймаючи з крісла, - Куди ти мене тягнеш? - я навіть обурилася. 
 
 - Ти п'яна, - ой, теж мені борець за тверезість, - Ні, я так не можу. Він схопив пляшку зі столу і осушив її залпом. А після підхопив мене на руки і кудись потяг. 
 
 - Пусти мене, це ... це грабіж. Ні, не те. Крадіжка ... Знову мимо. Викрадення. Во, точно. Викрадення. Ти мене крадеш ... викрадиваєш ... Блін, як це? 
 
 - Викрадаю, - підказувач мені, теж. 
 
 - Точно. Саме це. І куди ти мене несеш? - мабуть, я змирилася зі своєю долею. 
 
 - Спати! - прогарчав цей злюка. 
 
 - До себе? - я в жаху прикрила рот. 
 
 - Можу до себе, якщо треба. Але планував до тебе. 
 
- Правильно, між іншим, планував. Давай до мене. Ну тобто мене до себе. Тьху. Додому, взагалі-то. 
 
 - Ну і п'яничка, - мені почулося, чи хлопець мене засуджував? У відповідь я лише знизала плечима: 
 
 - Яка є. 
 
Біля моєї кімнати ми опинилися досить-таки швидко, і хлопець відкрив двері. Звідки у нього мої ключі? 
 
 - Твої подруги віддали. Я обіцяв їм укласти тебе спати, - він що, думки мої читає? 
 
Дракон вніс мене і поставив біля ліжка, збираючись йти. 
 
 - А роздягнути мене? - не в одязі ж мені спати? 
 
 - Та ти знущаєшся! - рикнув цей представник лускатих і почав мені допомагати розстібати гачки на платті. Мабуть теж зрозумів, що мені з ними ну ніяк не впоратися. 
 
 - І кулон зніми, він дряпається, - я потягнулася до хлопця шиєю, і він зітхнув. Ну міг би і кинути, раз вже так неприємно. 
 
Обличчя його зупинилося ну дуже близько біля мого, і я його поцілувала. Так, ось взяла і поцілувала. А далі провал. 
 
Прокинулася я вранці з жахливим головним болем. А ось пити треба менше, правда. Поворухнулася на ліжку, намагаючись виплутатися, але мене щось не відпускало. Я навіть очі відкрила, намагаючись зрозуміти, що ж так мене утримує, і охнула від подиву. 
 
Причина мого мандражу солодко потягнулася і втупилася на мене ясними синіми очима: