Глава 15. Пожежників викликали?

Чули коли-небудь такий вислів: «вбирає в себе знання, як губка»? Так ось це про мене. Я так солодко розляглася на книзі, що частково зображення і текст відобразилися на моїй щоці. Ех, не тим місцем я проявляю тягу до знань. 
 
До практики я так і не підготувалася, а треба було б. Але робити нічого, підемо як є. Глянувши на годинник, я зрозуміла, що навіть поснідати не встигаю. Швидко зібрала конспекти і підручники, поспішаючи в навчальний корпус академії. 
 
А біля самих дверей я дуже невдало зіткнулася з широкою спиною хлопця, який йшов попереду. Та що з цими спинами не так? 
 
 - Вибачте, - пробурчала на автоматі і спробувала обійти суцільну перешкоду, але не тут-то було. 
 
 - Стривай, маленька, куди ти так поспішаєш? - «спина» розгорнулася до мене, являючи одного з драконів. Зовнішність я їх не запам'ятовувала, але тут і сліпий помітить хто перед ним. 
 
 - На лекцію, - я все ще намагалася бути ввічливою. 
 
 - Так може я запропоную тобі що-небудь цікавіше? - бачить богиня я намагалася бути вихованою, але... 
 
 - Йшов би ти лісом разом з тим, що для тебе цікавіше, - так, якось швидко я спалахнула, зазвичай мені вдається витримати пару-трійку вульгарних фраз і пропозицій. 
 
 - Ого яка гаряча штучка, - він хмикнув, і тут я помітила, що й інші дракони зупинилися поруч. Так, здається, я це даремно. 
 
 - Я піду, - спроба - не катування. 
 
 - Це навряд чи, - ця гора м'язів схопила мене за руку, змушуючи зробити крок, щоб потрапити прямо до нього в обійми, - Бачиш, ти і сама вже тягнешся до мені, - він зареготав, і його прихлебали одразу ж підтримали ватажка.
 
Так як же мені все це набридло! Чортові чоловіки! Ніби весь світ крутиться навколо них і їх его! Я злісно зиркнула на громилу переді мною і ризикнула скористатися стихією вітру. Але щось пішло не так. З моїх рук потекли іскри, і в бік дракона понеслася неквола така стіна вогню. От чорт! Я бачила, як він спробував закритися, ось тільки йому це мало чим допомогло. Весь одяг і волосся відразу ж спалахнули на драконі, а він сам закричав. 
 
 - Ааааа .... Хто-небудь допоможіть! - а це вже я. І, здається мене почули, бо на голову громилові, який продовжував верещати в цей же час полилася вода, а мене притиснули до себе теплі руки: хтось гладив мене по голові, намагаючись заспокоїти. Іскри одразу ж опали, не заподіявши шкоди моєму рятівникові, і я ганебно розревілася. 
 
 - Всі геть! - рикнув хтось поруч зі мною, і всі свідки ганебно розбіглися. А мені було плювати, я вчепилася руками в сорочку чоловіка поруч зі мною, відчуваючи, як вона приємно пахне, і продовжувала ревіти. А мій рятівник все також гладив мене, і навіть щось нашіптував, ось тільки що саме - я не зрозуміла. Темрява настала різко, і я впала на того, хто все ще продовжував підтримувати моє нелегке тіло. «Здається, таке вже десь було», - промайнула остання думка, і я відключилася. 
 
А прокинулася я вже в корпусі цілителів, помішивши занепокоєну Оллі, що сиділа біля мого ліжка. Не знаю, як подрузі вдалося злиняти з пар, але вона була поруч зі мною, коли я прокинулася. 
 
 - Пити, - прохрипіла я, і відраз ж отримала склянку з якимось відваром.
 - Ніс тільки закрий, пахне воно не дуже, - співчутливо промовила Оллі, і я повірила її словам. Випивши, тієї ж миті закашлялась: воно не тільки пахло не дуже, але і на смак було так собі, м'яко кажучи. 
 
 - Ти як? 
 
 - Начебто жива, - по мені випадком маготанк не проїхався? Занадто вже схоже відчуття. 
 
 - Шкода мене поруч не було, я б тому коз ... драконові ручоночки б повідривала. Хоча кажуть ти йому так всипала, що він ще довго буде ходити лисим в багатьох місцях, - Оллі захихотіла, а я уявила собі лисого дракона і занепокоїлась. 
 
 - Він же буде мститися. 
 - Наврядче. Чула, йому здорово дісталося не тільки від тебе. Кіларіан, як тебе відніс, так і пройшовся по всій компанії драконів. Навіть не знала, що вони можуть так зі своїми ж, - подруга якось дивно потерла руками, а я здивовано подивилася на неї. 
 
 - Хто мене відніс? - ось з цього місця, будь ласка, детальніше. 
 
 - Ти що ж зовсім нічого не пам'ятаєш? - я негативно мотнула головою, і Оллі зітхнула. 
 
 - Теж дракон, але з вищих. Пам'ятаєш нам лекцію якось хлопець читав? - я кивнула, - Так це був він. 
 
 - Я не запам'ятала, - не те щоб у мене була погана пам'ять на обличчя, але я рідко вдивлялася в людей, а в драконів так тим більше. 
 
 - Ну ти даєш. Такого красеня і не запам'ятати! - Оллі мрійливо закотила очі, а я зітхнула - подруга невиправна.