Глава 10. Вона чи ні?

Коли я повернулася, подруга вже сиділа за столом, нарізаючи пиріг. Чашки вона вже теж дістала, так що мені залишалося тільки залити все окропом і вуаля - наша імпровізована пізня вечеря готова. І нехай нам заздрять ті, хто після шести не їсть. 
 
Ой, на першому курсі пам'ятаю ми намагалися дотримуватися дієти, але, провчившись в академії пару місяців, зрозуміли - краще вже пару зайвих кіло на боках , ніж нервовий і голодний погляд о третій годині ночі. Ось і зараз ми безсоромно уплітаємо батьківський пиріг. Адже домашня їжа - найсмачніша, особливо пізно ввечері у вихідний перед важким навчальним днем. А що він буде важким - я вже знаю наперед. По-перше, паперова тяганина. Жодного разу ще нікуди не переводилася, але відчуває моя попонька, що це ой як не просто. Буде купа нюансів і питань. По-друге, коли я розберуся з першим етапом, то одразу ж настане черга другого - це спроба влитися у вже злагоджений колектив, початкове його неприйняття. І це все при тому, що мені доведеться наганяти в навчанні купу просто нової для мене інформації. Загалом на найближчі кілька місяців я стану ботанічкою номер один в нашій академії. І це буду не я, якщо до літньої сесії не вийду в трійку лідерів групи. Так що тримайтеся, панове майбутні одногрупники, Амелія наступає. 
 
З подругою ми вже домовилися, що вона буде мене годувати, коли я застрягну в просторах навчальної літератури, так що тут можна бути спокійною. Ось і залишається насолоджуватися останнім вільним вечером. Ех, напевно, і зимові канікули мої пропадуть, а разом з ними і мрія поїхати додому і гарненько повеселитися на Різдвяному балу. Хоча тут і їжаку зрозуміло, що навчання важливіше, тим більше якщо мені вдасться досить розвинути новопридбану стихію. Адже плюшки від цього пізніше покриють усі витрати мого часу і нервів. Ну, це я себе так заспокоюю. А як воно буде - розтин покаже. 
 
 - Я, мабуть, піду, - так, не весело Оллі сидіти поруч зі мною, коли я літаю в хмарах, представляючи себе великою магінею води. Та й пиріг з чаєм якось підозріло швидко закінчилися. Суцільний розлад. 
 
 - Постараюся до обіду звільнитися, але обіцяти не можу, - я винувато посміхнулася подрузі, а та у відповідь мені засміялася з розумінням: 
 
 - Не бійся, прорвемося. Де наша не пропадала? - і обняла мене міцно-міцно. А я знаєте що Вам скажу? Підтримка - наше все. 
 
Ось і я, випровадивши Оллі до себе, залишилася в гордій самоті, але це мене абсолютно не засмутило. Я розібрала ліжко, збираючись до сну, і ходила по кімнаті, наспівуючи веселу пісню про безтурботне життя на острові. Я впевнена, що з усім впораюся! 
 
А вранці я встала раніше звичайного, переживання все ж давали про себе знати. А ще й нічні сновидіння. Точно ж пам'ятаю, що мені снилося щось хороше, але ось що саме - хоч убийте не згадаю. Ну і добрн, зараз головне ніде не накосячити в перший же день. 
 
І нічого що я у мами рукопоп, проте старанна. 
 
Десь в академії 
 
 - Ти впевнений, що це вона? - здається, Деліріан нервував більше, ніж я. 
 
 - Не впевнений! Я абсолютно ні в чому не впевнений! Але коли доторкнувся до неї - ніби іскрою пробило. А ось вона нічого й не помітила. Як таке може бути? - і це дратувало найбільше.Як істинна може не помічати таких очевидних знаків? Я мовчу про тягу, яку вона так само повинна почати відчувати. А вона «чавунної головою» обізвала і втекла. Ні, ви тільки подумайте! 
 
 - Дивно все це. А Вісник? - один втомлено потер лоб. 
 
 - Мовчить. Я спершу подумав, що це її брошка, але ж він не відгукнувся. Ця невизначеність просто зводить з розуму! - в кінці фрази я вже гарчав. 
 
 - Спокійно, друже. Може звернемося до старших? Думаю, вони зможуть допомогти, - я теж думав над цим, але це покаже їм, що я не справляюся. 
 
 - Ні. Поки самі. 
 
 - Як скажеш. Не я тут божеволію, але якщо тебе все задовольняє... - ось знає ж, що мені погано, і вирішив добити напевно, - Повернуся до себе, мені обіцяли принести інформацію про дівчиську. Все ж здивувала, вона людина, а не дракониця. 
 
Я кивнув Деліріану і звалився на ліжко. Потрібно спробувати заснути, може вдасться пробратися до неї через сни.