Глава 9. Що таке не щастить і як з цим боротися?

Що таке не щастить, і як з цим боротися! Ні, ну треба ж таке, а я вже було забула про своє тотальне невезіння. І майже повірила в те, що все обов'язково налагодиться. А тепер ось стою і дивлюся в злющі, кольору грозового неба очі цього велетня. Так я йому в пупок дихаю, причому дихаю дуже нервово! Чорт! Здається, він мені щось говорив, а я прогавила все, поки переживала про свою доленьку, не дарма ж дивиться так, ніби я йому два злотих винна, причому з минулого семестру. 
 
 - Ееее ... - млинець, і куди моя балакучість поділася? Адже завжди знала що відповісти розбишакам і хамам. Чи він не такий, і я щось плутаю? 
 
 - Мені це приймати як вибачення? - а голос-то який. Ось якщо не дивитися на картинку в цілому, а лише слухати його, то, мабуть, можна закохатися. Ой, що це я. Він там щось про вибачення говорив. Ось я балда! Це ж я його збила, мені і вибачатися. 
 
 - Вибачте, я дуже поспішала і не помітила Вас. Надалі обіцяю бути більш обережною, - і посмішку помиліше, має ж спрацювати? 
 
Поки я намагалася розібратися з виниклою з-за рогу проблемою і по-швидкому спровадити цього богатиря куди подалі, моя забута брошка почала рухатися по моєму піджаку, і тільки-но я захотіла зробити ноги від цього похмурого хлопця, як вона взяла та й впала на землю. Ні, ну що за невезіння? Тепер ще й кланяйся перед ним, ніби інших неприємностей мені мало. Я спробувала посміхнутися крізь зуби і нахилилася за Крилатиком. І треба ж було в цей момент моєму співрозмовнику теж побачити, що брошка впала. І, о диво! Він вирішив показати свої манери і підібрати для мене прикрасу. Ось тільки ніхто з нас і подумати не міг, що другий виконає те ж саме.
 
І тут БАМ! Мій лоб зустрівся з його чолом, вийшло дуже навіть феєрично. Ні, ну не башка, а чавунна болванка якась! 
 
О-оу! Здається, останню фразу я сказала вголос, тому що подивився хлопець на мене зовсім вже вороже. Того й гляди очиськами своїми гарними мене проткне наскрізь. Я сказала гарними? Забудьте, це тимчасове помутніння розуму. І не таке може статися після такого удару. 
 
Хлопець підхопив все ж-таки брошку в руки, уважно на неї подивився і передав мені як ні в чому не бувало. Я навіть полегшено зітхнула. Здалося. 
 
 - Дякую, - ні, ну я звичайно зараза, але ж ввічлива. 
 
 - Нема за що. Ну, ми з моєю чавунної головою, мабуть, підемо, - і посміхнувся так, ніби я йому все ж той борг в два злотих повернула, і навіть з відсотками. 
 
 - Ага, - тільки й відповіла я . Ой, мені краще взагалі мовчати. Отже ж правду люди кажуть: «Язик мій - ворог мій». 
 
Я міцно стиснула брошку в руках і побігла до гуртожитку. Ні, на сьогодні з мене пригод досить, я навіть до Оллі не піду, хоч і обіцяла. Цур мене. Буду безвилазно сидіти в кімнаті до ранку, а там хоч потоп. Ой, не проти ночі сказано буде. Тьху-тьху-тьху. 
 
Ще й замок мій як на зло заїв, ось все сьогодні проти мене. В серцях я грюкнула долонею по дверятах, а вони самі взяли і відкрилися. У темряві я побачила чорний силует на моєму ліжку. 
 
 - Аааааааа, - і тут я як середньостатистична дівчина закричала. А як би Ви вчинили на моєму місці? Що? Магією шандарахнути? Ну так це я зробила трішечки пізніше. Правда била не сильно, а то раптом хто знайомий. 
 
І тільки третьою моєю дією було включення світла.У підсумку що ми маємо? Я з нервовим тиком і нерівним лівим оком - одна штука, мокра і перелякана Оллі - одна штука, пироги від матінки моєї подруги - дві штуки. 
 
Ну а далі пішла моя розповідь про прояв стихії води, мої тренування, як особисті, так і з майстром Дестані, а також про переведення на інший факультет. 
 
 - Круто! - ні, моя подруга невиправна. Я їй стільки всього розповіла, а вона була вражена моїми водними петлями, які мені все ж таки довелося продемонструвати, правда в обмеженій кількості. Двічі облитою Оллі бути не бажала. 
 
Про зіткнення з хлопцем я промовчала. Не питайте, сама не знаю чому. 
 
 - Кхе... А висушити ти нас зможеш? - подруга з надією подивилася на мене, але таке я ще не практикувала. 
 
 - Може все ж не треба? А то ж і без одягу можу залишити зовсім. Я після прояві стихії води вітром зовсім не користувалася, і вже, якщо чесно, побоююсь. 
 
 - Хоча ти права. Мені і мокрій не погано, - ні, от зараза дрібна! А ще подруга називається. Хоча немає таких проблем, які б не вирішувалися: я відкрила шафу і дістала для Оллі плаття. Думаю, їй буде в самий раз. А сама поки пішла на загальну кухню ставити чайник. Пироги-то самі себе не з'їдять.