Частина ІІІ. Ідеальні шлюби починають душити

Перший чоловік почав задихатися о сьомій сорок дві за сатурніанським часом.

О сьомій сорок три його дружина теж перестала нормально дихати.

О сьомій сорок п’ять сімейний медичний модуль повідомив, що подружжя демонструє «підвищену фізіологічну синхронність» і рекомендував романтичну вечерю, легку музику та уникнення конфліктних тем.

О сьомій сорок сім дружина спробувала зняти обручку.

Кільце не знялося.

О сьомій сорок вісім чоловік узяв кухонний ніж.

Розумний будинок заблокував шухляду.

О сьомій п’ятдесят система Вічного Союзу привітала їх із досягненням дев’яноста дев’яти відсотків гармонії.

О сьомій п’ятдесят одна дружина втратила свідомість.

О сьомій п’ятдесят дві чоловік почав бити рукою по стіні й кричати, що дуже хотів би трохи менш гармонійний шлюб.

На Сатурні це був лише початок ранку.

Веста Рін прокинулася від сирени.

Це було несправедливо.

Вона заслужила хоча б будильник.

Можливо, каву.

Можливо, чоловіка з гарними плечима, який чемно повідомив би, що цивілізація знову руйнується, але не раніше дев’ятої.

Натомість аварійний канал на стіні її каюти верещав так, ніби хтось наступив на електронного кота.

Веста відкрила одне око.

— Якщо це кінець світу, передайте, що я зайнята.

Сирена продовжила.

Вона відкрила друге.

На голографічному екрані горіло:

МАСОВИЙ ЗБІЙ НЕЙРОСОЮЗІВ.

Нижче:

КЛАС НЕБЕЗПЕКИ: ЧЕРВОНИЙ.

Ще нижче:

КІЛЬКІСТЬ ІНЦИДЕНТІВ: 218.

Веста сіла.

Показник змінився.

231.

— От лайно.

247.

— Дуже переконливо.

Вона відкинула ковдру.

Спала в короткій чорній майці й трусах, бо мала складні стосунки з температурним контролем станції «Ананке» й дуже прості — з власною зручністю.

Через три секунди двері відчинилися.

Каель увійшов.

Веста подивилася на нього.

Каель — на Весту.

Потім дуже швидко на стелю.

— Ви могли постукати.

— Я стукав.

— Міг постукати довше.

— Сирена…

— Не виправдання.

Він стояв у дверях у темних штанах і сорочці.

Без ряси.

Без знака Вічного Союзу.

Волосся ще трохи розпатлане після сну.

Найгірше було те, що навіть недосип йому личив.

Веста неквапливо піднялася.

Каель дивився куди завгодно, крім неї.

— Двісті сімдесят один випадок, — сказав він.

— Доброго ранку.

— Веста.

— Що?

— Люди задихаються.

— Я теж могла б, якби ви продовжили дивитися.

Каель нарешті подивився їй в очі.

— Ви нестерпні.

— Але прокинулися швидше.

Веста потягнулася за комбінезоном.

Навмисно повільно.

Каель розвернувся.

— Я почекаю в коридорі.

— Святий отче.

Він зупинився.

— Я більше не…

— Формально вас ще не позбавили сану.

— Не називайте мене так.

— Добре.

Веста застебнула комбінезон.

— Красунчику.

Каель вийшов.

Двері зачинилися трохи гучніше, ніж потрібно.

Веста усміхнулася.

Через секунду перестала.

На екрані було вже триста дванадцять інцидентів.

Центральний координаційний зал храму нагадував диспетчерську катастрофи, яка випадково отримала бюджет собору.

Довгі білі консолі.

Золоті арки.

Голографічний Сатурн у центрі.

Навколо планети миготіли сотні червоних точок.

Титан.

Рея.

Діона.

Енцелад.

Орбітальні станції.

Корабельні міста.

Житлові кільця.

Весільні комплекси.

Навіть два похоронні вузли.

Веста зупинилася.

— Чому похоронні станції?

Докторка Ілла Веран не підняла голови від панелі.

— Післясмертні союзи.

Веста повільно повернулася до Каеля.

— Я вже питала, але повторю: ваша релігія точно нормальна?

— Ні.

Веста кліпнула.

— О.

Каель дивився на карту.

— Я починаю це визнавати.

— Прогрес лякає.

Ілла махнула їм.

— Сюди.

Веста підійшла.

На екрані були медичні показники першої постраждалої пари.

Адріан і Леса Ворн.

Вісім років шлюбу.

Нейросоюз третього класу.

Станція «Гіменей-4».

Ілла відкрила графік.

— Спочатку синхронізувався пульс.

— Це стандартно? — запитала Веста.

Каель відповів:

— Частково. Під час церемонії.

— Але не постійно.

— Ні.

Ілла змінила графік.

— Потім температура тіла.

— Потім?

— Дихання.

Дві лінії на екрані зійшлися.

Ідеально.

Вдих.

Видих.

Вдих.

Видих.

Веста примружилася.

— А коли одна людина змінює ритм?

Ілла відкрила інший фрагмент.

Леса намагалася дихати швидше.

Система реагувала.

Її м’язи скорочувалися.

Дихання сповільнювалося примусово.

— Він вирівнює їх.

Каель зблід.

— Через кільця?

— Через нейроімпланти, — сказала Ілла. — Кільця лише ключі доступу.

Веста провела пальцями по екрану.

— Отже, проблема не в прикрасах.

— Ні.

— Мільйони людей мають підшкірні вузли?

— Так.

Веста повернулася до Каеля.

— Ви вставляли людям церковний Wi-Fi прямо в нервову систему?

— Це не…

— Не зараз.

Він кивнув.

— Справедливо.

Ілла сказала:

— Є гірше.

— Сьогодні всі надзвичайно щедрі.

На екрані з’явилося відео.

Молода пара.

Чоловік сидів на підлозі.

Жінка біля дверей.