52 розділ

Ізмір Каррітер Азарійський

У голові творився хаос! Думки та емоції змішалися, він уже не знав, що добре, а що погано. Кого краще слухати: серце чи голову. Ще недавно все було так ясно і просто, а зараз.

Раян пропав, уже другий тиждень немає жодної звістки, крім того сухого листа. Сліпому було ясно, що між ними  та Сашею щось відбувалося. Точніше, у нього відбувалося, бо сам Грейс це стійко ігнорував. Ізмір не вірив, що хлопець настільки не уважний, щоб не помітити почуттів Реньє. Їм варто було уже давно розібратися між собою. Зараз не довелося б ховатися незрозуміло де.

Олександр розводить навколо себе дедалі більше таємниць. Та прикро навіть не це, а те, що хлопець йому не довіряє, раз не хоче відкритися. Тільки хіба він, Ізмір, виявив ще недостатньо розуміння? Хіба він не заслужив хоч на крихту довіри? Мабуть ні…

Першого дня тижня після занять за ним прибула карета від батька. Що може знадобитися голові Таємної канцелярії від недолугого сина? У приймальні його зустрів секретар.

- Велінгтон, вітаю, - привітався Ізмір, підходячи до кабінету. - Може, ти знаєш, що трапилося? Бо я вже гублюся в здогадах.

- Ми взяли графа Баккера, він підозрюється у проведенні ритуалу призиву.

- Ого! – здивувався хлопець. – Соуру спіймали?

- Ні! Саму тварину виявити не вдалося.

- Досить розпитувати мого секретаря! - почулося глухе із-за дверей до кабінету голови ТК. – Ізміре, заходь швидше!

- І як йому вдається завжди все чути?

Секретар лише розвів руками. Усі давно в курсі, що Майстер володіє мало не надздібностями. Він ніколи не помиляється, завжди в курсі всіх пліток, завжди все передбачає заздалегідь. Щоправда, бувають і такі промахи, як із соуру. Чоловік ніяк не очікував, що некромант, провисівши в карцері півтори доби, все ще буде вперто мовчати.

- Це правда? - запитав Азарійський-молодший, зачиняючи за собою двері. - Ви зловили зрадника?

- Грубо кажучи, - скривився чоловік. - Він мовчить! А для застосування ментальної магії не вистачає доказів. Ізміре, ти маєш ще раз переказати все, що тоді трапилося. Я відчуваю, ми щось упускаємо! Допоможи мені знайти відповідь!

Хлопець несвідомо напружився. Якщо він зараз все розкаже, то підставить Олександра під удар. Адже обіцяв зберегти його таємницю. Що тоді робити? Як викрутиться, щоб і батькові допомогти, і другу не нашкодити? Другу? Саме так!

- Ти впевнений, що більше нема чим притиснути цього Баккера? Раніше ти не дуже церемонився із підозрюваними.

- Раніше їм не потрібне було ментальне сканування! - огризнувся батько. - Ти не хочеш розповідати? Є що приховувати?

- Ні, - от віргл пронирливий! – Гаразд, тоді слухай…

Він постарався розповісти усі подробиці, старанно уникаючи згадки того, що стосувалося Саші.

- Стоп, - перебив його чоловік. - Що ти взагалі забув у тому шинку? Ти ж ніколи не відвідував таких закладів.

Ізмір скривився. Знайшов, кому брехати!

- Я хотів поговорити з Грейсом.

- З тим хлопчиськом? Навіщо? - здивувався Азарійський-старший.

- Він... він зіштовхнув мене зі сходів, - випалив хлопець ганебний епізод зі свого життя. - Це було давно, але я ніяк не міг забути.

- І вирішив йому помститися? – здається, стільки зневаги Ізмір ще ніколи не чув від батька у свій бік. - Слабкому цілителеві? Невже, ти міг так низько впасти?

Хлопець відвернувся, зчепивши пальці за спиною. Ну, Сашо, за ЦЕ тобі ще доведеться розрахуватися! Він щойно знищив свою репутацію заради того самого слабкого цілителя. Якби це випливло, батько нізащо не впізнав би власного сина.

- Так вийшло, що нам ніяк не вдавалося перетнутися наодинці... Ще й Раян із ним потоваришував... Ось, я й подумав, що краще поговорити там, де мене ніхто не впізнає. Я не збирався його бити! Мені просто було цікаво!

- З тобою розібралися, - важко зітхнув чоловік, розтираючи обличчя руками. - Що там забув Грег Рівер?

- А що, він не розповів? – здивувався Ізмір.

- Ухиляється!

- Переслідував Грейса…

Бойовик не знав, чому йому так приємно здати слідчого, проте зараз слова самі лилися з його вуст, водночас приносячи справжнє задоволення. Йому не подобалося, що Рівер ще кілька разів з'являвся в полі зору Олександра, але підходити ближче не наважувався. Ще б пак! Адже з хлопцем поруч завжди хтось був: то він, то Раян... До речі!

- Батьку! Мені потрібна твоя допомога! Тільки так, щоб ніхто не дізнався.

Чоловік заінтриговано підняв брову. Це вперше син звернувся до нього по допомогу. Раніше він завжди вважав за краще вирішувати свої проблеми самостійно.

Крейг Арчібальд Раян Реньє

Хазяйкою, що прийняла його у себе, була не хто інша, як герцогиня Філліда Беренсьє, рідна сестра імператора. Жінка привітно зустріла Крейга, коли той спустився на перший поверх особистого особняка герцогині. Вона сердечно запевняла принца у своєму мовчанні, що ніхто не посміє потурбувати її гостя і тут він зможе все обміркувати, та прийняти вірне рішення. Проте, вона на його місці, викрила б цю безчесну людину та віддала б під суд імператору. Само собою, за такий підлий вчинок, його стратять. Але ж використання забороненого зілля на королівській особі, це вже неминуча смерть!