Розділ 10.

Високий, молодий, стильно вдягнутий чоловік у бордовій водолазці, звужених темних джинсах і темно-синьому піджаку увійшов до конференц-зали і бадьорим кроком пройшов повз усіх, хто сидів за столом. Підійшовши до Дениса Леонідовича, поплескав його по плечу.

— Дякую, Дене, я думав, що не встигну. Затори на дорогах. Можеш присаджуватися, я сам далі все поясню шановним акціонерам, - з легкою, глузливою посмішкою проговорив чоловік.

Сіма не могла відвести очей від цього чоловіка. Але коли він перевів погляд на неї і трохи довше затримався, ніж на всіх інших, дівчина квапливо відвернулася. Їй зараз хотілося або прокинутися, або провалитися крізь землю! Все, що сталося, нагадувало якийсь кошмарний сон.

По-перше, її план, її помста матері, вітчиму та Діані провалилися з тріском. По-друге, вона повірити не могла, що вітчим міг перед смертю передати комусь свої акції. А як же улюблена донечка Діаночка? Ну, а по-третє, нізащо у світі вона не могла повірити, що вчорашній Санта – і є новий власник її, Сіминої, компанії!

— Вітаю. Мене звуть Микола Олександрович Святко, і я - новий власник, одноосібний власник компанії під назвою "Secret Style - SS", - Діана голосно пирхнула і схрестила руки на грудях, з сарказмом і недовірою поглядаючи на непроханого гостя. Чоловік трохи посміхнувся їй, але продовжив: — Я розумію скептицизм багатьох. Ніхто не очікував, що Максим Соколенко так раптово помре. Він намагався утримувати бізнес на плаву, але, на жаль, не встиг нічого зробити перед раптовою смертю. Я можу піти на поступки кожному з вас: той, хто поверне мені хоча б третину витрачених грошей із суми боргу Максима Георгійовича – зможе залишитися акціонером.

— Зачекайте! – обурилася Алла Дмитрівна. – Про що взагалі  йдеться мова? Ця компанія взагалі належала моєму першому чоловікові, він був її засновником.

— Все колись належало комусь, — філософськи відповів Микола.

— Ні, послухайте! Максим не мав жодних боргів! Особливо на двадцять мільйонів! Це раз! А по-друге, він ніколи б не віддав акції чужій людині. У нього залишилася дочка, яка вклала все життя та душу у розвиток цієї компанії! Ви не зможете так просто зайняти місце мого покійного чоловіка, що по праву належить його доньці! Лише через суд.

Микола знизав плечима, вальяжно розсівшись у кріслі, він з легкою посмішкою промовив:

— Можете подати до суду. Якщо буде відповідне рішення суду – я звільню це місце. Але аж ніяк інакше. У мене на відміну від вас акції на руках. Я не розкидаюсь пустими словами. Ось мій адвокат, і я можу надати вам будь-який доказ.

— Ви не можете бути одноосібним власником, маючи на руках лише 41 відсоток акцій! - Сіма готова була крізь землю провалитися, аби не заговорювати першою з цим... Сантою. Але на кону стояла фірма.

Микола кілька секунд мовчки дивився на Серафиму. А потім відповів:

— 25 відсотків – це акції Максима Георгійовича, які він документально, офіційно передав мені у власність, одноосібне володіння. Але оскільки фірма «Secret Style» від імені покійного її власника зобов'язана мені відшкодувати трішки більше двадцяти мільйонів, тому у кожного акціонера є вибір:  виплатити у рівних долях всю суму в грошовому еквіваленті або розрахуватися своїми акціями, передавши їх мені.

— Це маячня! - вигукнула Діана. - Ви не маєте права…

— Мені вирішили віддати свої акції із десяти акціонерів – сім. Залишилися ви, ви, - чоловік показав на Діану, потім на Аллу Дмитрівну а потім перевів погляд на Сіму: - І ви. Так що Вам вирішувати: віддати мені гроші чи акції. Але хочу відразу ж зазначити: оскільки кількість акціонерів зменшилася, то й ділити суму боргу вам доведеться на... трьох.

Сіма дивилася на стелю, намагаючись вгамувати свій гнів. Вона давно навчилася не проявляти своїх емоцій, але зараз… їй хотілося рвати та метати. Або ж просто розсміятися, як божевільній! Втратити все в одну мить?

— Діано, ми йдемо, — скомандувала Алла Дмитрівна. - Зустрінемось у суді, - спробувала залякати жінка усміхненого чоловіка, і разом із падчеркою покинула конференц-зал.

Сіма окинула поглядом кожного з акціонерів. Чому вони мовчали весь цей час? Чому, продавши всі свої акції вони сьогодні прийшли сюди? Але кожен, зустрівши її погляд, відразу ж намагався відвести свої очі або взагалі вдавали, що не помічали її.

— Дякую кожному за роботу. Зараз я не готовий сказати, хто продовжить працювати в команді, а хто буде змушений покинути... мою компанію. Якщо хтось не згоден із кадровими змінами – нікого не тримаю. Свій остаточний вердикт я висловлю трохи згодом. Тепер ви всі вільні.

Сіма встала разом із усіма, але змогла зробити лише кілька кроків. Вона не могла змиритися з думкою, що все так раптово змінилося. Навіть коли був живим її вітчим, все здавалося не настільки жахливим і катастрофічним. Щойно зачинилися двері за всіма колишніми акціонерами, Сіма різко повернулася до чоловіка. Той уже стояв посеред зали і тиснув руку своєму адвокатові.

— Я хочу переговорити з вами. Наодинці, - зажадала дівчина, і Микола  ліниво й повільно обернувся до неї. Трохи примружився, окинувши її поглядом, і щось шепнув Денису Леонідовичу. Той кивнув і вийшов із конференц-залу.

— Ну, привіт, Сімбо, - протягнув чоловік, з напівусмішкою на обличчі. Микола присів на край дорадчого столу.

— Якого біса ти твориш?! – з ходу почала дівчина, з неприхованою зневагою дивлячись на нещодавнього Санту, свого рятівника.