Розділ 9.

Не уявити, наскільки було важко Сімі на похороні вітчима. Людей зібралося дуже багато, хоч як не крути, він був досить відомою особистістю. І вся ця публіка стежила, спостерігала, підглядала, перешіптувалася. Ні, не тільки за Сімою. Дівчина намагалася не знімати темні окуляри, говорити тихо та зі скорботою в голосі. Не можна сказати, що Сіма була на сьомому небі від щастя від смерті вітчима. Хоч вона його й ненавиділа всім серцем і душею, але вбивство не входило до її планів. Багато хто знав про напружені стосунки між дівчиною та Максимом Соколенком, тому й прокотилася чутка про те, хто ж «замовив» нещасного.

І звичайно ніхто б і ніколи не подумав на його рідну дочку. На дружину, яка його кохала і порошинки здувала. Інших варіантів не було: якщо Максима Соколенка вбили – отже, до цього причетна Сіма. Всі знали про їхнє взаємне «кохання», і ніхто не ламав голову в пошуках «вбивці». Щоправда, поліція поки що не заявлялася і жодних допитів не влаштовувала.

Максима Георгійовича Соколенка було знайдено вбитим у власній машині в новорічну ніч. Як не дивно, але він також був одягнений у костюм Санти. Новорічної ночі він їхав до своєї доньки, щоб привітати онуків. Та так і не доїхав. З машини було вкрадено всі особисті речі, а голову проломлено. Алла Дмитрівна наполягла на тому, щоб ховали її чоловіка в закритій труні, щоб не запам'ятовувати чоловіка у такому жахливому вигляді.

Протримавшись увесь день на похороні, Сіма поїхала до себе додому одразу ж після офіційної частини в ресторані. Її відсутність, мабуть, одразу ж помітили, хоч вона й намагалася піти непоміченою. Але ж складно піти тому, за ким уважно спостерігає добра сотня гостей.

— Ні сорому, ні совісті! - перші слова матері, коли через годину після «зникнення» Сіми, вона зателефонувала їй.

— Ще щось? – уточнила дівчина. - Я страшенно втомилася, говори швидше, навіщо зателефонувала.

— Завтра збори. Я знаю, що ти вже скуповувала акції у деяких акціонерів, а також заплатила за голоси. Знай, Сімо, Діана має повне право обійняти цю посаду. З акціями чи без. І ти приємно здивуєшся, що не все вирішують гроші. Якщо в тебе ще лишилася хоч крапля совісті – віддай акції бідній дівчинці. Вона і так постраждала, втратила батька! В іншому випадку, ти… ми тебе звільнимо.

— Дуже цікаво, яким чином ви це зробите? Я працюю на нашій фірмі все своє життя і…

— Ти хочеш, щоб всі дізналися про тебе, Сімо? Якщо я розповім поліції про твоє минуле, то в них виникне багато запитань. І взагалі, всі знали, як ти ненавиділа Максима! Ти не вмієш грати на публіку, Сімо.

Дівчина спокійно попрощалася та відклала телефон на стіл. Про що говорила мати, дівчина усвідомлювала, але не злякалася погрози. Свої акції вона не віддасть, а за посаду генерального ще побореться.

Після смерті її батька, вона ще дитиною отримала 15% акцій, а повним власником стала її матір, яка отримала усі 85%. Але після появи в житті їх родини Максима, акції розлетілися по всьому світові. Як кохана жінка, Алла Дмитрівна подарувала 70% акцій своєму новому чоловікові. З них Максим подарував 10% Діані, залишив собі 25%, а все інше… розпродав. Йому гроші завжди були потрібні більше, аніж власна фірма та її розвиток. В принципі… як і її матері, яка продала приблизно 5%.  А ось мрія Сіми завжди була одна: повернути у свою власність батьківську справу. Особливо, коли завдяки її невтомній праці, про невеличке ательє дізнався увесь світ.

Довгий час Сіма скуповувала акції. Зараз, після смерті Максима, його акції повинні були перейти до її матері, і могли становити не більше 35%; у Діани – лише 10% так і залишилося, а у Сіми на руках було вже 39% акцій. Тому впевненість в своїй маленькій перемозі розквітала у душі дівчини попри всі негаразди.   

Збори були заплановані на другу годину дня. Сіма приїхала на роботу, як зазвичай до восьмої і старанно працювала. Зараз, без генерального директора, вона була головною в офісі. Серед підлеглих шепотілися і всі були вражені і засмучені такою сумною звісткою про смерть Максима Соколенка.

Сіма знала, що на неї дивилися, як на головного конкурента її вітчима. І чудово розуміла, що про неї думали і про що шепотілися. Але їй було начхати. Найголовніше, що ніхто не доведе, що саме вона «замовила» вітчима. Це була повна нісенітниця! 

Збори розпочалися вчасно. Спочатку всі вшанували пам'ять Максима Георгійовича хвилиною мовчання, і навіть кожен проговорив підготовлену промову. Алла Дмитрівна нічим не здивувала Сіму, коли почала жалітися, як бідній дівчині, Діаночці, тепер буде важко без улюбленого батька. Маленькі крихітки-онуки так і запам'ятають свого дідуся. До речі, сама Діана також була присутня на зборах. У чорній сукні, яка більше підійшла би на святковий вечір у ресторані, високі підбори, бездоганний макіяж та зачіска з салону… і кілька красивих сльозинок на щоках.  Коли настала черга її промови, то Сіма гірко посміхнулася про себе, побачивши як різко змінилися обличчя присутніх акціонерів. Стільки співчуття та жалю було на їх обличчях. Сіма ледве стрималася, коли почула наступні слова "сестрички":

— Тато робив все задля нашої компанії, щоб подарувати майбутнє нашому бренду. Він вивів нас на новий рівень. Кожен з нас залишився перед ним в боргу. І я, як його донька, повинна зробити все, щоб його справа процвітала і надалі.

 Сімі здалося, що коли настала її черга, то можна було розчути, як павук перебирає лапками десь у кутку великої зали. Дівчина подумки гірко посміхнулася: чому саме її поведінка настільки всіх турбує? Вона жодного разу не показала при людях свого справжнього ставлення до вітчима. Вона ні словом, ні ділом йому не суперечила при людях. Але при цьому кожен бачив в них ворогів, кожен її запідозрив у вбивстві, хоч ніхто ще до ладу навіть не знає, хто стане головним акціонером та генеральним директором. Ну що ж, і це переживе!