Розділ 3.

— О, а може, від розлюченого чоловіка тікав, так що білизну загубив?

Чоловік похитав головою та відійшов від дівчини. Сіма нарешті злізла зі свого ліжка. 

— До речі, у тебе якийсь чоловічий одяг є? Все ж ходити ось так мені... незручно перед тобою.

Сіма відійшла від голого незнайомця в інший кінець спальні, і почала нервово поправляти сукню та волосся.

— Ні. Вдягай свою шубу, куртку чи що там у тебе, важко, чи що?

— Ти навіть не уявляєш, як у ній жарко, — поскаржився «святоша». - А аптечку маєш?

Сіма зміряла його знову зневажливим поглядом.

— Телефонуй вже нарешті своїм людям, нехай забирають тебе якнайшвидше!

— Відьма, - чоловік посміхнувся і перевів погляд на телефон. Але той несподівано завібрував. Піднявши запитально брову, незнайомець глянув на дівчину. Сіма знала, хто телефонує: Андрій. І знала, що саме на дисплеї прочитав її непроханий Санта: "коханий".

— Відповіси?

— Потім. Спочатку телефонуй і забирайся з моєї квартири.

— Як знаєш, - знизав плечима чоловік і скинув дзвінок. Він почав набирати номер, але не встиг натиснути на виклик, як телефон знову завібрував. Він відклав убік телефон і зітхнув. – Як тебе хоч звуть? Мене – Микола.

Сіма окинула його невдоволеним поглядом.

— О, так, я пам’ятаю. Святий Миколай!

— Ну, не зовсім. Святко Миколай, - з такою… милою посмішкою відповів чоловік.

— Знущаєшся. Добре. Може, Святий Миколаю, мені все ж таки викликати поліцію?

— О, ні, ні! Клянуся! Ось мої люди привезуть документи – я тобі все покажу! Я дійсно Святко Миколай,  - спокійно, з легкою усмішкою відповів чоловік, в той час, як Сіма спопеляла його поглядом, не вірячи жодному його слову. – Ну, а тебе ж як звати?

 Зібравши всю свою холоднокровність, розплившись в манірній посмішці, сухо відповіла:

— Серафима.

— О це так! Сама Свята Серафима Римська?!

Це був її ще один біль. Вона ненавиділа своє ім'я, з неї глузували в школі та університеті, та й просто знайомі та незнайомі люди. Але з цим тягарем їй доведеться жити все життя. Час уже й змиритися. Тому вона проігнорувала глузливий погляд чоловіка.

— Приємно познайомитись… а як тебе друзі називають ласкаво?

— Не твоє діло, зрозумів? Телефонуй вже! Інакше справді поліцію зараз викликаю!

— Вибач, не можу. Твій коханий турбується про тебе, ось, телефонує не перестаючи. Може, вже відповіси йому?

У дівчини нерви вже були на межі. Вона схопила телефон і просто вимкнула його. Потім дістала з сумочки свій другий мобільний та простягла чоловікові.

Микола, як відрекомендувався дивний новорічний гість, з хвилину дивився на дисплей, при цьому його обличчя трохи змінилося і стало серйозним, а потім швидко набрав потрібний номер. Сіма стежила за чоловіком невідривно. Таким чином зустрічати Новий рік вона не планувала і тим більш, не очікувала: і наречений покинув, ще й психопат якийсь до дому вдерся. Чоловік назвав комусь її адресу, повідомив, що на нього напали, обікрали і наказав якнайшвидше за ним приїхати. Відключивши телефон, поклав на стіл і пройшов, як ні в чому не бувало, у бік ванної кімнати.

— За мною приїдуть за годину. На жаль, як не крути, новорічна ніч. Я прийму душ, добре, Сімбо? А потім можемо зустріти Новий рік разом.

За чоловіком зачинилися двері і Сіма почула клацання. Якого біса? Чому він закрився в її ванній кімнаті? І… яка ще СІМБА?

Сіма вилаялась і хотіла забарабанити у двері, але зробила глибокий вдих і просто вийшла зі спальні. Подивилася на годинник: без п'ятнадцяти хвилин дванадцята. Зв'язуватися із поліцією їй уже не хотілося. Начебто справді нешкідливий… цей Миколай. Та й під час розмови по телефону було згадано, що його справді пограбували. А синець на боці та рана на голові – тому незаперечні підтвердження. 

Сіма підійшла до величезного панорамного вікна, схрестила руки на грудях і з сумом уп'ялася порожнім поглядом на виблискуюче різнокольоровими вогнями місто. Вона з дитинства не любила свята, і особливо Новий рік. Завжди лягала спати до півночі, наступного дня прокидалася і просто продовжувала своє життя. Вона ніколи не загадувала бажання, ніколи не вірила в нісенітницю, що в новому році можна почати життя з чистого аркуша. Лише з появою Андрія, вона справді почала замислюватися про свята, про вихідні, про відпустки, про сім'ю. Але сьогодні він зруйнував все…

Сіма не почула тихих кроків чоловіка і здригнулася, коли почула його голос за спиною.

— Сімбо, ти хоч би лід підготувала. Аптечки в будинку немає – це я зрозумів. Але ж лід хоч є? Чи й шампанське питимемо теплим?

Дівчина різко розвернулася. Чоловік підійшов до неї так близько, що Сіма зачепила його ліктем. Від нього пахло її полуничним гелем для душу. Микола дивився на неї з якоюсь, як їй здалося, глузливою посмішкою. Його темно-карі очі світилися якимось лукавством, а губи застигли у легкій усмішці. При цьому на його щоках утворилися дуже спокусливі ямочки. Сіма була середнього зросту, але зараз, завдяки височенним підборам, вона могла дивитися чоловікові прямо в очі.