Розділ 1

— Що означає «ти не приїдеш»? Запізнюєшся? У тебе щось трапилося? Затори на дорогах? Нічого страшного, я чекаю на тебе. Таке трапляється. Шкода, звичайно, що в новорічну ніч, але ж ти чудово знаєш, що я тебе все одно дочекаюся, коханий. Катерина Іванівна приготувала чудове запечене порося! - дівчина скептично оглянула новорічний стіл. Ледве відсунувши телефон від вуха, вона діловим тоном звернулася до своєї домогосподарки: - Ось тут надто порожньо. Розділіть окремо сири та зелень, або фрукти, або поставте ще один свічник. Треба виправити це, бо мені не подобається, - і знову звернулася до свого нареченого, але вже більш лагідним голосом: - Все готове, виглядає смачно! Тож, любий, головне веди машину обережно, щоб не потрапити в ДТП.

— Сім, я не приїду. Між нами все скінчено. Пробач, - пролунав глухий чоловічий голос. Дівчина не одразу змогла осмислити його слова. Та й не одразу розчула, що голос коханого став чужим, холодним та роздратованим.

— Сьогодні Новий рік, а не 1 квітня, Андрію. Я не розумію, що ти таке кажеш! Лише кілька днів тому ти говорив про наше весілля! – Серафима, швидко стукаючи підборами по наполірованому до блиску паркету, увійшла до своєї спальні, щоб усамітнитися. Ще не вистачало, аби Катерина Іванівна все почула і дивилася би на свою господиню з жалістю!

— Сім, я… одружений. І сьогодні я зрозумів одну дуже важливу річ: що я кохаю свою дружину та своїх дітей.

— Дітей??? – лагідний жіночий голос зрадницьки тріснув. Тридцятидворічна Сладкевич Серафима Олександрівна вже понад семи років займала одну з керівних посад на приватному підприємстві  свого вітчима. Точніше сказати, що засновником даної фірми був її рідний батько, але після його смерті мати вийшла заміж і віддала кермо влади в руки свого нового чоловіка. Серафима одразу ж після закінчення університету влаштувалася працювати до сімейної фірми. Вона дуже любила свого батька, цінувала його працю і з дитинства обурювалася, що його творіння опинилося у чужих руках. Щоб вижити в колективі, де кожен бачить у тобі лише дочку покійного засновника, а також падчерку нинішнього генерального директора, Серафимі довелося багато чому навчитися. Суворості та незворушності, витримці та завзятості, безпристрасності та самоконтролю.

І ось зараз Серафимі як ніколи раніше знадобилися її вміння та навички. Ніжна та ласкава, закохана дівчина розтанула і перетворилася на руду відьму.

— Ти сказав "дітей"? Ми з тобою зустрічалися півтора роки, Андрію! Півтора року!

— Сім, вибач, і просто давай забудемо цей епізод. Так, у мене двоє дітей: трирічний син та тримісячна донька. Я зрозумів, що зробив помилку.

— І ця помилка – я? – хоч у її душі вирував ураган, голос був зрадливо спокійний, стриманий і навіть глузливий.

— Так, - зітхнув чоловік.

— Твоя дружина зовсім ідіотка, що такого, як ти, козла прийняла назад?

— Замовкни, Сімо! Не смій…

— І що означає «тримісяна донька», Андрію? Ти спав і зі своєю дружиною, і зі мною? А чи вона взагалі в курсі наших відносин?

На це запитання чоловік не відповів. Сіма придушила сльози, що підступили, проковтнула зрадницький комок в горлі і голосом, яким вона зазвичай розмовляла зі своїми підлеглими, заявила:

— Забудь про договори та контракти, Андрію. Такі ненадійні постачальники, як ти - нашій фірмі не потрібні. Впевнена, твоє місце займе більш гідний претендент.

— Сімо, ти збожеволіла? Вони вже підписані Максимом Георгійовичем!

— Вважай, що вже розірвано в односторонньому порядку! Щасливого Нового року!

Сіма перша завершила виклик і жбурнула телефон на ліжко. Руки тремтіли, а серце вистрибувало з грудей. Найбільше їй зараз хотілося розревітися, але вона не могла собі цього дозволити. Спочатку потрібно випровадити усіх сторонніх. А потім… можна і напитися. І пожаліти себе кохану.

Сволота! Козел! Придурок! Одружений? Двоє дітей? Півтора роки обману! Як вона тепер дивитиметься в очі своїй родині?! Над нею й так вже потішалися, мовляв, за тридцять, а ні дітей, ні чоловіка, ні коханця. Їй набридло, що за приклад завжди ставили Діану, рідну дочку вітчима. Діана - те, Діана - се, Діаночка - чудова матуся, Діаночка - чудова дружина. Чоловік її кохає, на руках носить! А Сіма… так і залишиться білою вороною в сім'ї.

Гаразд, і це переживе. Серафима підійшла до великого дзеркала, яке освітлювалося по периметру яскравими лампочками, і скептично оглянула себе з ніг до голови. Мідно-червоне волосся хвилями спадало на тендітні плечі. Досить яскравий макіяж зі стрілками та червоною помадою на пухких губах, підкреслював її зелені очі, а смарагдова сукня, немов друга шкіра, обліпила її худорляву постать. Дівчина не вважала себе володаркою шикарної або сексуальної фігури. Режим роботи не залишав часу на спортзали та навіть елементарні присідання вранці. З ранку до ночі Сіма пропадала на роботі. Це була її рідна стихія.

Ніхто не повинен дізнатися, що у неї зараз на душі. Серафима посміхнулася, підморгнула собі і вийшла зі спальні.

— Катерино Іванівно, у вас все готове? - запитала Сіма у своєї домогосподарки, оцінюючим поглядом оглядаючи приготовані страви, які вже стояли на столі і чекали свого часу.

— Звичайно, Серафимо Олександрівно, — добродушно озвалася жінка років п'ятдесяти. - Дозвольте сказати, ви сьогодні просто чарівні! Ви дуже гарна пара з Андрієм Юрійовичем! Сподіваюся, що він не змусить чекати і в новорічну ніч зробить Вам пропозицію!